Ну й що, задавакувате столичне панство. Нічого ви не вмієте, нічого не варті насправді. Це тільки на словах слиною бризкаєте, мовляв, зробимо Київ україномовною столицею. Бійтеся нас московітські шовіністи. Розбігайтеся від нашого гомону. Але не так воно на ділі виходить. Навіть навпаки все відбувається.
Якщо пам’ятаєте, коли ні – нагадаю: декілька діб тому виставив я на ресурсі Інтернет видання "Ліга.нет" дві примітні світлини. На них було зображено великі реклами, які з'явилися нещодавно у касовому залі приміського вокзалу столиці щодо відкриття мережі кав'ярень, по їхньому - "кафєєнь". Себто, у самому центрі залізничних воріт міста, начебто, в аеропортах Києва також. У публікації повідомлялося, що мережа цих закладів харчування й, казати б, застанов «перекусу» носить відверто глузливу назву на глибоко рашівський манер - «У пчЁлки» (дивіться поруч знімок). Зрозуміло, гібридної кусючої московітської мухи.
Як бачите, зроблено все відверто нахабно, у піку всім нам українцям, які так багато молотять язиками із того приводу, що, мовляв, тепер розпеченим залізом висмалимо усе, що має московітське коріння, і пишеться з буквою «Ё» у центрі слова також. Дана провокативна акція протилежної, ворожої сторони, мовбито каже нам: скуштуйте, прокляті бандерівці, глибоко і смачно рашівського облизня...
Попри все рекламу ту розмістили ще й у такому місці, де щоднини топчеться, сюди-туди мотається сотні тисяч громадян - і киян, і добропорядних гостей столиці.
Чому саме тут? А щоб бачили і розуміли всі "хохли": раша зі столиці не відступає, раша пускає жала бджіл під самий череп «щирим і переконаним хфашистам».
Після тієї моєї публікації посипалось стільки «праведного гніву» від усякого комп’ютерного бойового війська, яке день і ніч чатує в Інтернеті: «та не мои таке бути?», «та вони ш-ш-шо там з глузду вже геть з’їхали, ті руські?», «яка проклята мордорівська «пчЁлка» може бути у Києві, чорт забирай?» , «це що, відвертий виклик нам, українцям?».
А той на чию реакцію і дію, я особисто, власне, найбільше надіявся, сподівався, очікував, притупнувши ніжкою, у Фейсбуці гнівно написав приблизно таке: «Що у вас там робиться, директор "Київського метрополітену»!?
Так би міг, напевне, нахмуривши брови запитати, не менше, як голова міста. А не якийсь там затрапезний громадсько-партійний активіст, котрого фактично ніхто у Києві і не знає, але котрий, як видається мені, уперто претендує на роль чи не головного захисника українства в столиці держави. Тому складається враження, що пана Андрія Смолія (керівника Київського осередку Української галицької партії) зачепила вже манія самовозвеличення. На жаль… Бо саме так він відреагував на публікацію про появу на центральному вокзалі столиці у Києві мережі експрес-кафе «У пчЁлки». Їй-право, і гірко, і смішно…
Думаю, що він був переконаний: його «суворого» запитання у мережі ФБ цілком достатньо для того, аби питання московітського засилля провокативної реклами було б тут же кардинально вирішено, а ворожемовна пропаганда демонтована…
І тут я остаточно зрозумів, що насправді ніякого україномовного війська для боротьби за очищення Києва від російськомовного засилля немає. Що так зване Київське відділення Української галицької партії на чолі з «великим» вождем і паркетним стратегом Андрієм Смолієм – лише ядуча димова завіса. Сучасна Фата Моргана! Хлопчина, либонь, завезений до столиці із Львова, навіть не може відрізнити підрозділу «Укрзалізниці», яким є приміський залізничний вокзал від "Київського Метрополітену". Він уже подумав, що досяг таких висот у столиці, коли йому варто нахмурити брови, назвати публічно порушників мовного режиму, як вони вже його злякаються, весь ворожий вулик кусючих московітських бджіл вивезуть зі столиці. Перестануть множити рашорекламу, без якої вони Києва, здається, й не уявляють собі…
У четвер, 2 серпня, я спеціально заїхав на Київський приміський вокзал. Думав, ну-мо, переконаюся, чи хтось бодай якось зреагував на попередню широко висвітлену у ЗМІ сморідну ситуацію з цими проклятими московськими мухами, позаяк тільки я особисто її описав, проілюстрував у трьох Інтернет виданнях. І ось що побачив.
Під покривалом раніше виявленої московітської реклами уже запрацювало відгороджене від касового залу приміського залізничного вокзалу експрес-кафе «У пчЁлки». Дурноваті написи ворожою мовою не тільки не прибрали, а навпаки їх активно... розширюють. На місці працювали майстри-рекламники, котрі пояснили: ладнають ще й наверх цієї прибудови у касовому залі вивіски з яскравими написами «У пчЁлки». Вони засвітяться па-русски, канєчно… Ось-ось... Мовбито, як подарунок українцям до 27 річниці Незалежності України. Гарний презент, чи не так?
-Хлопці! – кажу будівельникам. – А якщо вам накажуть тут, на приміському залізничному вокзалі обладнати філіал мазволею товариша Лєніна з Москви, то ви як поставитесь до такого завдання?
-А залюбки. Нам би гроші за роботу справно платили, - відповідає старший із майстрів-рекламників.
-А якщо куточок Адольфа Гітлера?
-Ні, все-таки ми краще робитимемо руську «У пчЁлки».
А ось які відвідувачі сюди заглядають. Ця пані, котру бачите на фото, щосили кричала на мене, що це такі, як я «бандєровци развязалі вайну с руськімі братьямі в Данбасє». Що «русскім в Кієве нужна свая пчЁлка».
Звичайно, що уже вищезгадуваний сучасний Ілля Муромець із Української галицької партії, який сміливо назвався головним борцем з русифікацією столиці, не він один винен, що бридкі "пчЁлки" знову розплодилися не на жарт і жалять нас своїм кусючим "руськім міром" замало не на кожному кроці. А де, запитаю нас усіх, пані й панове, хвалені націоналістичні підрозділи - "Правий сектор", "С14", або СІЧ, так званий Національний корпус. Вони що не бачать цих "іноземних вуликів" на лобних місцях Києва? А бійці АТО, які вмирали під Донецьком і Луганськом, воюючи проти російськомовних варварів? Чому вже роками відверто ледачкує ВО "Свобода", геть, до слова сказати б, заросла очеретами і лопухами, відвернулося від пекучих проблем суспільства? Хіба не можуть її люди пройтися по цих рашівських столичних псевдовуликах з... ломами і сокирами? Адже ще торік Київрада прийняла відому доленосну постанову про те, що всяка реклама у столиці України має бути виконана лише державною мовою. Все інше мовне барахло - по за законом. Тому, чи не пора порахувати ребра цих протиправних "гібридних вуликів", якщо геть зросійщені органи влади столиці цього вперто не бачать. Насамперед ми з вами, вельмишановні друзі, маємо бути політично зрячими. Чому ж тоді ми, громадяни, мешканці Києва наамперед, миримося з відвертою ворожою пропагандою? Закриваючи очі на всі ці ворожі публічні випади, ми, їй-право, ніколи не переможемо ординців, милі й любі, пані й панове!
