Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.08.2017 14:49

Учня І. Рєпіна закатували, бо відрікся малювати «вождів України»

Історія життя і творчості великого українського художника Іллі Шульги, який завжди і всюди розмовляв, а будучи професором художньої академії свої дисципліни читав лише рідномовно не вивчена й по нині, можна скзати забута. Картинна галерея, частково врятова

 

Якби ви знали, любі й милімої друзі-читачі, яке це неймовірно високе, п’янке щастя відсвіжувати в пам’ятінашого рідного народу позабуті імена синів та дочок, котрі свого часу всі своїсили, знання, розум, віддавали Україні, але під силою обставин, насампередрукотворних, в образі комуно-фашистських сталіністів, невиправдано опинилися в бетонізабуття. Приміром, нещодавно  вдалосяповернути з непритомності постать доктора права зі Львівщини, поліглота, борцяза правове торжество української мови на нашій землі невиправдано забутого наБатьківщині  Романа Йосифовича Домбчевського  та його дружини,львівської, за тим нью-йоркської  журналістки Ірини/Ірени . Про них та їхнінеймовірно складні людські долі, загублені історією на різних берегах світовогоокеану, можна тепер прочитати і в Вікіпедії, і в новій моїй книзі « Постаті з вирію », яка блискавично розійшлася поміж людей.

               Тепер ось хочу значно розширити знання українців про славетного нашого земляка,художника, учня Валентина Сєрова та Іллі Рєпіна, селянського сина з-підЗолотоноші, що на Черкащенні Іллі Шульги.

               За моїм розумінням Ілля Максимович Шульга справжній геній землі української,художник найвищого світового рівня, але потрапив у немилість до радянськоївлади за те, що свого часу  навчався своєму мистецтву у російських Москвіі Петербурзі, а ось усе своє життя розмовляв виключно мовою Тараса Шевченка.Тому, що був його земляком. Митець викладав у Київському мистецькому інститутітільки українською, малював виключно лише українців, героїв козаччини,гайдамацьких повстань. А ще навідріз відмовився довести до творчого фіналукартину, замовлену владою про приїзд до Києва «визначних діячів» того часуПетровського і Косіора, котрих буцімто бурхливо зустрічає люд Києва. За все цебув знищений – спершу як митець, за тим і фізично. Величезну колекцію йогокартин сліпі послушники влади розпорошили.

               Від тих варварських подій поминуло майже вісімдесят літ, але ім’я Іллі Шульгитільки маленьким краєчком повернулося до свого народу. Історія його життя татворчості фактично викреслена з історії України. Бо ще передвоєнні «вожді»заповіли йому творче забуття. І, на превеликий жаль треба визнати, що тісамодурні настанови запеклих ворогів української нації чомусь сліпо виконуютьсяй по нині. Ось заради цікавості загляньте до Інтернету, що ви там дізнаєтесьпро художника? Образливо куценька статейка лише у Вікіпедії, а більше майженічого. Мало що відомо, де навчався, як виходив на творчу дорогу, які відомікартини створив, чим вони знамениті. Де знаходиться його творча спадщина. Більшетого, згадується, що художник замолоду закінчив Київську малювальну школуМиколи Мурашка, а ось серед знаменитих випускників цього закладу прізвищаШульги якраз і  немає. Не відомо, де навіть помер художник та коли саме цесталося. Тому я вирішив заповнити цю інформаційну прогалину в ніші славнихмитців нашого великого народу. Мені довелося перекидати гори архівів пресиукраїнської діаспори. Ось що з цього вийшло.

               Мистецька школа Мурашка

               Ілля Шульга народився посередині літа 1878 року в убогій бідняцькій родині селаКропивна під Золотоношею, що належало тоді до Полтавської губернії, тепер воновходить до складу Черкаської області.

Хист маляра вдопитливому хлопчині яскраво проявився на одинадцятому році життя. Спочатку вінздивував усіх здатністю в точності передати зображення з картин, малюнків, азгодом  витончені дива природи в реальності відтворити на папері іполотні. Друзі батька, розуміючи, що це може бути Божим даром, допомоглихлопчину віддати до художньої майстерні в Києві. Одначе, замість навчання, Іллявиконував різноманітну чорнову роботу: тер фарбу, розносив виготовленізамовлення. Таке становище не приносило хлопчині задоволення, бо він прагнедень при дні малювати, створювати свої картини, - пейзажі, або ж портрети, ітому наймається на роботу підмайстром до австрійського митця Де-Ольма, котрийякраз практикував тоді у Києві. Роботи для нього на новому місці було небагато,і підліток, маючи певні заробітки і вільний час, влаштовується  нанавчання до мистецької (її ще називають малювальною) школи Миколи Мурашка. Вонастала його справжньою професійною академією.

В учнях Сєрова іКоровіна

За два роки І. Шульгазакінчив навчання в школі Мурашка, і на зароблені гроші, 1899 року, відправивсядо Москви. Там успішно склав іспити і вступив на навчання до мистецької школипід назвою «Живопису, архітектури та будівництва» (ЖАБ). Навчався винятководобре. З предметів рисунку і живопису був першим учнем школи, через ценезабаром позбавлений потреби оплачувати за навчання до кінця учбового процесу.В школі ЖАБ викладали знамениті художники Серов, Касаткін, Пастернак, Коровін,Архіпов. Усі вони часто хвалили роботи молодого Іллі Шульги, водночас івказували на неточності, ділилися секретами майстерності щодо передачі тонів інапівтонів, проекції світла, техніки відтворення тих, чи інших предметів наполотні. Молодий митець був винятково послушним учнем, йому не потрібно булонагадувати про якісь там хиби чи упущення в роботі.

Наука від Іллі Рєпіна

Шко­лу живопису закінчивІлля Шуль­га 1903 р. з відзнакою і двома срібними медалями. В тому ж році почавучитися у Петербурзькій Ім­ператорській Академії Мис­тецтв, у майстерніславетного художника Іллі Рєпіна. Підбадьорюючи молодого майстра, знаменитийхудожник, траплялося, жартома казав: «Не забувай, що у художньому мистецтві єтільки два Іллі – це я, і ти…» Напевне, то були пророчі слова для українця.

За блискуче виконанудипломну роботу, картину „Козаки пішли", Шульга 1909 року з рукземляка-українця Іллі Рєпіна одержав звання „вільного митця".

Подільський циклтворчості

З 1910 року дипломованийхудожник Ілля Шульга поселився у Вінниці. Сюди він прибув з дружиною та дочкою.Тут уперше серйозно почав захоплюватися світло­вими зображальними ефектами вмистецтві написання картин.  Сонце, світло, тіні, так і переливаються вйого художніх полотнах того часу, додаючи колориту, реальності зображуваномусвітові: „Зелене свято", „Подруги в хаті", „Рідна , хата",„Водяний млин", „Вінницька Старогородська церква", „Маліхутори", „Старовинна жидівська Єрусалинка" й інших. Характерніглибоко історичні та соціально-побутові деталі, додатково і характерновирізняють українську історичну тематику. В своїх творах він широко змальовуваві героїчне українське минуле, як: „В'їзд Хмельницького до Киє­ва", „Козакипішли", „Переїзд полков­ника Джеджелія через село Кропивну".„Дорошенко в засланні", „Козача розвідка", „Мазепа" та інші.Частина цих праць виставлялися на виставках у Києві, Вінниці, Харкові, Москві.

1919 року Ілля Шульгапереїздить до Золотоноші. Наполегливо працюючи над технікою зображення, дотонкощів відпрацьовує малю­вання портретів та пейзажів, в яких переважалисвітлові контрасти. В Золотоноші І. Шульга написав картини: „Шевченко на етю­дах",„Мати". „Діти на перелазі". 1928 року художник переїхав до Києва, доякого рвалася його душа, як до знаменитого мистецького центру.

Професор Київськогомистецького інституту

1934 року в Києвівідбулася чергова виставка художніх робіт Іллі Шульги. Відвідувачі, начальствобули в захопленні. Особливо від портретних робіт митця: «П.К. Саксаганський»,«М.К. Зеров», «Автопортрет», «Пані з трояндою». Високо були оцінені такожкартини «Діти», «Хлопчик над водою», «На капусті», «Діди». Преса відмічаєособливий талант художника до реального зображення дійсності, вміння віднайтинайяскравіші деталі, котрі найбільше характеризують час, місце дії, особистістьгероїв. Як ось, скажімо, сцену в його рідному селі Кропивна. Вулицею білястародавньої церкви їдуть верхи на конях коза­ки. Це вертається з походукропнвнянський полковник Джеджелій, котрий народився і виріс у цьо­му селі зачасів гетьмана Богдана Хмельницького. Весь сільський люд зустрічає героїв.Малий хлопчина подає одному з козаків кухоль води. Усе настільки природнозображено, що ті, хто бачив цю картину, довго не міг відірвати очей від неї.Позаяк тут, що називається, «грає» кожна деталь, кожен штрих, несучи певнесмислове навантаження.

rewq

Одне з художніх полотен Іллі Шульги, яке залишилося в Україні: "Дівчина з кошиком яблук"

Іллі Шульзі пропонуютьпосаду професора в Київському мистецькому інституті. Йому є ще передати учням.Він з головою поринув у роботу з підготовки молодих митців.

Смерть у пересильнійтюрмі

1937 року художникШульга зі своїми полотнами займає чільне місце на виставці робіт під гаслом«Квітуча Україна». Про нього знову співають дифірамби творці партійної преси.Щонайбільше його розхвалюють за картину «Перший трактор на селі», вона й нинізберігається в Національному художньому музеї. Ще столичні партійні газетиписали, що з «великим натхненням відомий художник, учень В. Сєрова та І. Рєпінапрацює над картиною про радісну зустріч українських вождів Г. Петровського таС. Косіора з трудовим народом Радянської України…»

Прочитавши цей газетнийєлой, художник назавжди відклав пензлі від цієї роботи. Його єство перечилопроти партійно-чиновницької замовності в мистецтві, ще більшу відразу викликаланездорова публічність його творчості. Він заявив, що такої картини, яку йомунаказали виготовити, не буде: вона померла.  Шульзі кілька разівнагадували про те, що народ начебто чекає на його шедевр. Він просто посилавгінців з високих кабінетів подалі, твердо казав, що немає натхнення малюватипартійних бонз. Це противно його духу вільного митця.

vftyu

Ще одна відома картина знаменитого митця

Терпець влади обірвавсязанадто швидко.  1 березня 1938-го Іллю Максимовича зненацьказаарештовують. Йому НКВС «шиє» традиційне для тієї пори - українськийбуржуазний націоналізм, поклоніння перед закордонним мистецтвом, шпигунство ітому подібне. В кримінальній справі його постійно називають «мазепівцем», тому,що розмовляє лише українською, в своїх картинах зображає лише українців, героїзуєкозаччину та гетьманівщину, коліївщину. А ще – відмовляється співробітничати зорганами радянської влади…

Вирок був швидким ітаким же бездарно недолугим: за три місяці після затримання його вже засудилина сім літ таборів. На початку 1939 року дружина Іллі Максимовича Лідія Шульгаотримала повідомлення, що її чоловік помер у пересильній тюрмі  Петропавловська  19 грудня 1938 року.

Подвиг дружини художникаЛідії Шульги

На початку вересня 1941року, коли німці жорстоко й немилосердно бомбили Київ, готуючись його остаточнозахопити, дружина покійного вже художника Іллі Шульги Лідія, з допомогою двохмузейних робітників завершувала ревізію робіт чоловіка. На обліку виявилося 564роботи. Вона відібрала з них близько сотні найцінніших полотен. Їх запакувализа всіма вимогами пересилки. Лідія Шульга вирішила вивезти їх. Але, звернітьувагу, не в радянський тил, як робили те всі, а назустріч німецькій армаді, наЗахід. Вона була, як і її талановитий чоловік, реалістка і добре розуміла, щотаке радянська влада і її репресивний апарат. Як він гнобить і розправляється знеугодними. Прикладом жорстокості було саме безпричинне знищення самогохудожника, який знаходився в повному розквіті творчих сил.

Уже ніхто не дослідить, як вона з цієювеличезною поклажею через декілька років дісталася аж за океан, в далекемістечко США у Північній Америці, - Боулдер. Лідія Шульга довезла туди трохи більше шістдесяти картин. За доставкупоклажі змушена була розплачуватися художніми шедеврами. Іншими словами, шлях ізКиєва до містечка у штаті Колорадо вона, образно кажучи, застелила картинамисвого чоловіка. Але врятувала найцінніше з доробку Іллі Шульги. Вважається, щомайже тисячу картин художника тоді залишилося в СРСР, розійшлося поміж людьми.Але де вони, хто їх де бачив останнім часом? Напевне, все-так би сталося й зусією рештою мистецьких витворів цієї рідкісної колекції, яку Л. Шульга вивезлаз України. Тому подвиг Лідії Шульги, можливо, не менш вартісний за талановитупрацю самого художника. Українська діаспора США зуміла зберегти для світу, длялюдей виняткові твори геніального українця Іллі Шульги – учня Валентина Сєрова,Костянтина Коровіна, Абрама Архіпова, Леоніда Пастернака і, звичайно ж, самогоІллі Рєпіна.

Діаспора береже пам`ятьхудожника, чому ж осторонь Україна?

Яким був українець ІлляШульга? У жовтні 1955 року щоденна україномовна газета «Свобода», яка з 1893року безперервно видається в США, подала репортаж Ст. Левченко з квартири, дежила вдова Лідія Шульга і де зберігалися вивезені з України полотна художника.В ньому, зокрема, говорилося: «Я підійшлаближче і стада оглядати   портрет гарного чоловіка в чорномуодязі. Шля­хетні риси обличчя, темні очі, буйне сиваве волосся, витонченіпальці рук. Палітра в лівій руці, чорний одяг, все це творило незвичайну, гар­монійнуцілість. І здавалося мені, що немов живий пан, з глибоким, розумним поглядом,начебто по­блажливо підсміхнувся під вусом з мого здивування, ко­ли ввічливапані Шульга по­яснила: „Це автопортрет мого чоловіка". Ще один автопортретхудожника у шапці і свиті, висів на протилежній стіні…»    

Тут же знаходився іпортрет самої Лідії Шульги. Датований він 1906 роком, себто написаний ще підчас навчання Іллі Шульги в художній академії І. Рєпіна. Читаємо: «… портрет витрима­ний в ніжному,пастилевому кольорнті. Молода- жінка ди­виться на світ поважно, дещо сумо­вито,великими сірими очима. Якась ніби грайлива усмішка застигла на устах, у рухахневеличка китиця цільних, привабних квітів. І усміх жінки і бліді кольориквітів, овіяні ледве помітною мелянхолією, чимсь нерозгаданим…»

Після цієї публікаціїгазети «Свобода», де розповідалося про нужденну історію спадщини знаменитогоукраїнського художника, котра з такими труднощами, під бомбами і обстріламививезена з Києва, тепер її фактично ніхто не бачить, вона пилиться в тісномусхроні, американська діаспора почала збирати кошти на відкриття галереї ІлліШульги. І така згодом була відкрита в містечку, де мешкає понад сто тисячамериканців, переважно молодого віку. Тут третина мешканців – студенти. А самемісто визнано одним із найкращих місць для мешкання в США.

Ілля Шульга це ще однаяскрава постать із вирію, яка загубилася там з вини жахливого московітського ікомуністичних режимів, які несамовито гнобили українців століттями на Богомданій нашій землі. Не забуваймо цього.  

Листдо співробітників посольства України в США

         Пишу листа до працівників посольства України в США.Звертаюся з проханням, посилаючись на публікацію газети «Свобода» за жовтень1955 року, відшукати картини Іллі Шульги в американському містечку Боулдер,вияснити, де знаходяться роботи знаменитого майстра пензля, учня Сєрова,Коровіна і персонально геніального українця Іллі Рєпіна. Побачимо чим цезавершиться. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net