З золотої десятки найдостойніших

Сьогодні, 21 січня 2017 р., на фронтоні штаб-квартири Народного руху України, що при вулиці Олеся Гончара, 33, у Києві, відкрили меморіальну дошку з нагоди вісімдесятиліття В’ячеслава Чорновола. Насправді уродини цьогорічного ювіляра – 24 грудня, але чому, скажіть, не можна пам’ятний знак встановити сьогодні, нехай буде весь нинішній рік під знаком спомину всенародного лідера?

На урочистостях мене щиро вразило те, що вони були мовбито прощанням над… розкритою могилою. Так скорботно звучали виступи. А Чорновола вже немає без малого вісімнадцять літ!

Справді, його любили, поважали, він був навіть не з сотні, а лишень з особливого десятка Богом уподобаних, мічених українців. Таких, яким був Богдан Хмельницький, Симон Петлюра, Роман Шухевич, Євген Коновалець, Степан Бандера. Можливо, з цієї плаяди ще й славетний композитор (на моє переконання) Микола Леонтович. Наш недавній сподвижник В’ячеслав Чорновіл. І всі ж, зверніть увагу, убиті, знищені ворогами України. Через сотні літ лиш подібні приходять на землю люди.

Виступає на торжестві чоловік, і каже:

-Нам треба шукати таку ж людину… Не можемо знайти…

Думаю, що це геть не правильна теза. Я б сказав, що потрібно шукати «не людину», а – «ЛЮДЕЙ!» Продовжувачів ідей. Сотні. Мільйони таких належить знайти. І тоді точно на пригірок під Ярославовим Валом назустріч з  меморіальним Чорноволом, лідером Руху, справжнім народним вождем зібралося б не стільки, як прийшло нині, – декілька десятків людей з різних партій та організацій, а не менше, як учора на інавгурацію Трампа у Вашингтоні. Бо Дональд, уже видно, зрозуміло – дивак, шарлатан, а  В’ячеслав Максимович був справжнім лідером мас. Він дійсно заслужив на всенародну повагу. Як гідний уваги трибун.

Коли був він живий-здоровий, усе довкруги нього здрастувало й крутилося, бурхливо запалювало вогнем маси. Позаяк був Вячеслав Максимовичі двигуном Народного Руху, і водночас його ж шасі-механізмом – уперто подавав усе вперед, уперед. Бо тапер в НРУ подібно до  авто, все буцімто заводиться, і бензин агрегат буцімто спалює, а ось руху до результату немає. Все потіє мовбито на холостому ходу.  

Наче  бажаючи мені доповнити, сповна відобразити реальну картину здобутків, один з виступаючих сказав, що соратники лідера НРУ вже не перший рік трудяться, і ось-ось видадуть «на-гора» програму, котра розповість, як би змінилася Україна, коли б на чолі її став Вячеслав Чорновіл. Одне слово, намалюють казку.

Чи час займатися таким? Коли Україна, як та свічка на вітру: чи то живе ще ниткою вогника, чи ось-ось геть помре-згасне? Хтось ще сказав, що треба аби Рух активніше займався боротьбою з корупцією. І тут мені просто зажадалося взяти мікрофон до рук та виступити.  Не встиг, бо вже гімн з динаміків полинув…

Яка боротьба з корупцією, панове? Всі сили й засоби нині в руках бандюків при владі. Ще більше, ніж при Януковичу.  Варто вам заявити про наступ на їхні маточні ями, як вас тут же всіх по одному передушать, не зважаючи навіть на народно-демократичні гасла на хоругвах. Для того, аби боротися з корупцією треба мати своїх людей у владі. Ще краще, коли б сказати: мати владу у своїх руках. А нинішній Рух, на жаль, у народ не йде, підтримки в масах немає. Так, сказати б, слаба тінь давно-давно минулих днів. Справа ж, звичайно, у тому шасі, про який я повідав вище: нема зчеплення двигуна з ходовою…

Одначе прилипайлів до НРУ вистачає. Он і сьогодні бачив їх у ролі нардепів, що кружляють, готові тут же вскочити до списку народних обранців від Руху. Зрадили своїх виборців в одній партійній упряжці, тепер готові хоч і ягничками помекати тут, лиш би забити нове тепленьке місце під склепінням сесійного залу на Грушевського. Навіть одна вельми сумнівна мадам з позиції добропорядності і людської честі пробувала кригу на льоду НРУ. Тільки цього нещастя тут іще не було…

Виступає голова Народного Руху України Василь Куйбіда.

А якщо чесно, то треба сказати, що й сам пан Чорновол до деякої міри теж винен у тому, що в державі склалася саме така соціально-психологічна і економічна ситуація. Я добре знаю, і є живий свідок тому – мій колега , колишній головний редактор газети «Коза» Володимир Кулєба, дуже близький до пана В. Чорновола в минувшину, неодноразово розповідав мені, що Вячеслав Максимович досить часто, замало не щоднини проводив години напроліт з… Леонідом Кучмою. Хіба ж ми не знаємо, що саме стараннями цього пришелепуватого узурпатора влади було закладено основи, сформовано корупційний кістяк і попередньої, і нинішньої верхівки режиму хабарників та крадіїв. Он чого лишень варта заява І. Коломойського до НАБУ, який офіційно сповістив, що Л. Кучма вимагав від нього, аби він щомісячно по п’ять мільйонів доларів США регулярно передавав його зятю В. Пінчуку. Що цей хабар загалом склав 110 мільйонів умовних одиниць.

Це щастя, що В. Чорновол був справді стерильно чистою і чесною людиною, спілкуючись з таким пройдисвітом і мерзотником сам не забруднився. Але як він міг не побачити, з ким насправді має справу? Це питання, на яке відповіді я не знаходжу.

Мене буквально вразило те, як рухівці щиро переконані в тому, що їхнього лідера підло знищила влада, руками керівників тодішнього МВС. На чолі цієї структури тієї пори стояв, не забуваймо, - Ю. Кравченко.  Ось, до прикладу, виступає на відкритті пам’ятної дошки В. Чорновілу нині, колишній заступник генерального прокурора України Микола Голомша, наче з писаного каже: «Мені слідчі розповідали, що В’ячеслава Максимовича після автоаварії добивали кастетами… Нанесли чотири удари в потилицю».

Ще один, колишній слідчий, він же голова партійної комісії НРУ із з’ясування обставин загибелі В. Чорновіла Микола Степаненко заявив сьогодні: один із керівників слідчої групи, яка найбільше встановила деталей аварії на нічній трасі навесні 1999-го, зараз суддя одного з вищих судів країни, готовий повернутися на старе місце роботи і негайно продовжити раніше розпочату справу, від  якої його відсторонили свого часу. Переконаний: обставини вбивства В. Чорновіла будуть з’ясовані. Діло тепер за генеральним прокурором.

Важко, дуже важко все логічно зрозуміти. Начебто й влада в Україні українська, не марсіани ж правлять. Рух весь за те, щоб вияснити всі обставини, поставити остаточну крапку в розслідуванні загибелі їхнього лідера.  І син впливова особа, неодноразово обирався народним депутатом, завжди публічно виступає за дізнання обставин трагедії. Тільки міняється керівник держави, замало не на Біблії клянеться вияснити в «справі Чорновіла» все до найменших деталей. А час помине, всі безсило розводять руками. Нині знову, а це рівно три роки тому – 21 січня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд закрив справу про загибель В’ячеславам Чорновола, визнавши її нещасним випадком. Але це, либонь, іще не кінець. ***

Фото Віктора Горбача та Миколи Голомші