Московітська дипломатія: де для неї пекло, в Україні ж рай

Виявляється, за три хвилини до пострілів у посла РФ в Анкарі, міністр закордонних справ С. Лавров у приміщенні МЗС Московії, бравурно розповідав наближеним до нього журналістам про те, що на ранок 20 грудня ц.р. намічається зустріч глав зовнішньо-політичних відомств Росії, Туреччини та Ірану. У такому ж форматі лланувалося провести також обговорення проблем по Сирії міністрами оборони цих трьох країн. Післе цього, за його переконанями, уже шість міністрів планували зібратися за одним робочим столом ...

 Сьогодні ж, 20 грудня, відбулася лише зустріч міністрів закордоних справ Росії та Туреччини ... Все інше зламали постріли, які пролунали увечері на виставці, мішенню якого став посол РФ. Головне повідомлення з цього рандеву, що вулицю, на якій міститься амбасада Московії в Анкарі назвуть іменем застреленого керівника амбасади, головного шпигуна Росії в Туреччині....

 Стало відомо, что впродовж двох попередніх днів до пострілів на виставці, в Анкарі та Стамбулі відбувалися масові виступи турків проти дій РФ у Сирії. У московській пресі, відтак, почалася суцільна критика того, що їхній посол, за таких бурхливих подій в країні його перебування знаходився на масовому заході без охорони, на фотовиставку поїхав лише з водієм та радником-перекладачем ...

 Загалом на російських послів, чи керівніків амбасад, пов'язаних з Московією було багато нападів упродовж останнього століття. Жорстоке вбивство керівника амбасади Німеччини в Росії сталося 6 липня 1918 року. Тоді загинув посол Німецької імперії при уряді РРФСР барон Вільгельм фон Мірбах - Харфф. Росіяни не вберегли.

Вельми примітна з цього розряду пригода приключилася у Львові. На знак протесту проти Голодомору, влаштованого московітами в Україні 1932-1933 років, студент львівського університету Микола Лемик 21 жовтня 1933 року застреливши у Львові радянського дипломата та емісара спецслужб Росії Олексія Майлова, виконан наказ ОУН. Тим самим, студентові удалось привернути увагу закордонних ЗМІ до мільйонів невинних жертв Голодомору. Тут, можна сказати, не вберегла польська влада московського шпигуна.

Остання ж помітна смерть посла у світі зареєстрована 2012 року в Лівані. Там терористами було знищено посла США в Лівії Стівенса. Пократи будь-кого було доволі складно.

Ще відомо, що три роки тому в Катарі, безпосередно в аеропорту, група людей жорстоко побила посла РФ в цій країні. Ніхто за те не відповів.

 Найбільш вразливий факт з цього розряду стався майже двісті років тому - 30 січня 1829 року. Тоді в Ірані, група релігійніх фанатів буквально розтерзала російських діпломатів, серед яких був і посол Олександр Грібоєдов, відомий російський поет, автор віршованої поеми «Горе з розуму». Аби загладити конфлікт, Іран тоді віддав Росії частину своєї территорії. Це був Північний Азербайджан. Згідом він весь увійшов до складу СРСР. Ось кому найбільше неповезло.

Учора вбитий посол Росії в Туреччині до цього призначення працював директором консульського департаменту МЗС Московії. Це означає, що він мав насправді найтісніші контакти з багатьма людьми, і насамперед, з представниками ЗМІ.

Відомий політичний комік і неперевершений адепт Путіна Владімір Жіріновській заявив, що посли Московії відтепер повинні далеко обминати всякі виставки й масові зібрання за кордоном. Іншими словами, мають боятися людей країни свого перебування. За його словами, зонами смертельного ризику для російських дипломатів є Туреччина, Єгипет, Йорданія, Сирія, Ближній Схід весь, Іран. Берегтися росіянам, за його переконанями, також потрібно у Парижі, Лондоні, в Бельгії, ряді інших країн Європи. Тихо-мирно для московітів може бути лише у Болгарії. «Там можна вільно себе почувати ...» - думка Жирика...

 Додам від себе. При виході на вулицю, їм бажано одягати бронежелети. Одне слово, росіянам у теперішньому світі, завдяки винятково "мудрій політіці" В. Путіна, весело живеться ... А в Україні, де московіти вже вбили не менше десяти тисяч наших громадян, виходить, для них зберігається справжній рай ...