блоги

 «ПРО НАС ЗАБУЛИ, АЛЕ МИ ЩЕ ЖИВІ…»
Велике щастя зустріти в житті добру, надійну, щиру людину. Бог мене рясно обдарував такими миттєвостями, бо подібних милостивців на моїх стежках-дорогах випало чимало. Але до числа найближчих доброчинців я завжди відношу одну людину – Віктора Івановича ПОЛТАВЦЯ.

Тридцять років тому, в травні 1986-го, після того, коли сталася жахлива й трагічна катастрофа на атомній станції, тодішнього заступника міністра вугільної промисловості УРСР В. І. Полтавця призначили керівником зведеного загону шахтарів, перед якими поставили надзвичайно важливе завдання – фактично врятувати життя в нашому регіоні, а, вірогідно, й на всьому континенті, від можливого витоку радіації з пошкодженого реактора. Гірники, мали прокласти тунель під зруйнований четвертий блок ЧАЕС, облаштувати під ним дублюючий захисний фундамент. Він мав складатися з бетонного поясу, чи краще б сказати охолоджуючої подушки, розмірами 30х30 метрів і висотою 2,4 метри, з заведенням в нього охолоджуючих речовин, як, приміром, рідкий азот, вода тощо. Ця захисна, монолітна твердь мала завдання недопустити можливого витікання смертельного розчину з реактора і перешкодити ймовірність потрапляння його до Бучанського водоносного горизонту, що могло наяву сотворити смертельну загрозу для всього живого на сотні і тисячі кілометрів довкруги.

Перший загін із 400 прохідників Віктор Іванович вишикував 2 травня 1986 року. Змалював усю трагічність ситуаціі перед людьми, визначив можливі ризики, попередив про обережність усіх оперативних дій. Розподілив людей по восьми цілодобових змінах, які мали працювати за вахтовим методом безперевно.

Друзі! Не вподобайтесь до нашої нікчемної влади, щиро й сердечно привітайте з Днем героїчних ліквідаторів аварії на ЧАЕС, в тому і В. І. Полтавця, головну людину, яка своїми винятково вмілими організаторськими здібностями, відмінними командирськими якостями відвернула загрозу забруднення радіацієї водного горизонту України і всієї планети.
Довгих років здоров`я й добра на життєвій ниві, дорогий Вікторе Івановичу!