Казнокрадство, або Як Зірка Героя обійшла письменника Олега Чорногуза

У кінці нинішньої осені виповниться два роки з часу позачергового, так би сказати, кадрового з’їзду Національної спілки письменників України (НСПУ). Необхідність його 2014 року була викликана тим, що помер колишній очільник літераторів Віктор Баранов. Належало негайно оновити кадровий склад керівництва НСПУ, позаяк уже фізично вчувалося, що все ось-ось розсиплеться. Знову (вже вкотре!) спілку потрясали скандали з підпільними грішми, якими серйозно бавилося керівництво, пускаючи поза хмари майно спілки, або здаючи його в оренду так, що воно вже назавжди ставало чужим.

Новим головою НСПУ обрали Михайла Сидоржевського, колишнього керівника Київської міської організації письменників. Єдиним на з’їзді, хто з трибуни виступив проти такої ротації керівництва був я. Мене здивувало, обурило, навіть образило те, що новий претендент на посаду вождя краснописьменства був тоді бутафорним письменником. Фактично без творів. Їх ніхто не бачив, не читав. Я запитував з трибуни: «Як що є книги цього автоа, покажіть. Тоді і я буду голосувати за Сидоржевського…» У відповідь –мовчанка, в тому числі і від пана Михайла.

Мені це здалося схожим на шахрайство. Начебто ми диригентом оркестру в понад дві тисячі інструментів (стільки письменників тоді нараховувала НСПУ) обираємо людину, котра не володіє нотною грамотою. Я вважав, що подібне є відвертий анальфабетизм – себто, неписьменність, неграмотність, неуцтво. Після того, коли спілку завжди очолювали кращі з кращих, найбільш респектабельні автори художніх творів: Максим Рильський, Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Павло Загребельний. А тут враз непроглядна сірятина.

Крім того, вразило те, що з’їзд був лише формальністю. Долю його, як мені здалося, вирішили у застіллях на виїздах по райських кущах і ресторанах. Письменники з різних областей розповідали в кулуарах з’їзду, кому й що було обіцяно за «правильне» голосування. Письменників завжди цікавили літературні премії, президентські стипендії, ордени. На всіх бажаючих складалися пом’яники, в обмін на голоси на з’їзді…

Чесно кажучи, найкраще сьогодні було б мені вибачитись за свою тодішню недовіру. Якби, зрозуміло, справи життя письменницького колгоспу з новим стерновим могли б чимось порадувати.

Одначе за останніх два роки діяльність НСПУ, на жаль, перетворилася в таке, що ні словами передати, ні описати. В соромне стійбище волюнтаризму, в заповідник подразливого самодурства. Уявіть собі, на тому позачерговому з’їзді письменників новий вождь витягнув з папки заздалегідь віддрукований список секретарів спілки. Це були люди, з якими він розраховувався за свою перемогу, на яких покладався. На сьогодні трьох з тих людей голова відсторонив від виконання обов’язків, фактично підмінивши своїм рішенням функцію з’їзду, що загалом протиправно. Четвертий секретар НСПУ, на знак протесту проти самоуправства М. Сидоржевського, складає з себе повноваження. Таким чином, із обраних позачерговим з’їздом письменників на посту залишилася лише половина керівників НСПУ. На цьому самодурство М. Сидоржевського не закінчується. Він самочинно, власним розпорядженням, у порушеннях всіх статутних вимог призначає виконуючих обов’язки секретарів спілки. Звичайно ж з числа найбільш наближених.

Але тут вибухає майновий скандал. Ось як подає його письменник Сергій Пантюк в Інтернет виданні «Буквоїд»:

«… на початку нинішнього року на одному з засідань секретаріату НСПУ четверо секретарів спілки Володимир Даниленко, Леся Мудрак, Володимир Шовкошитний, Олександр Бакуменко, які були найближчим оточенням Михайла Сидоржевського, звинуватили його і головного бухгалтера в корупції і змусили провести ревізію та незалежний аудит фінансово-господарської діяльності НСПУ. З великим опором та погрозами з боку М.Сидоржевського ревізійна комісія Спілки письменників провела ревізію, виявивши чисельні порушення, але незалежного аудиту провести так і не змогли, оскільки голова НСПУ відмовився підписувати угоду з незалежною аудиторською компанією, яку підбірала ревійна комісія. Зате підписав угоду і заплатив за роботу 13 000 грн. аудиторській фірмі «Консалтинг ЛТД», в якій працювала дочка головного бухгалтера НСПУ, що разом із М.Сидоржевським звинувачуються в корупції.»

Отож знову підпільні гроші, отримані від реалізації майна, яке на папері виглядає проданим за рекордно низькими цінами, а насправді невідомо якими: бо ж хто знає глибину гадючої нори? Ревізійна комісія виявила, що «через заниження орендної плати до ринкової кон’юнктури за квадратний метр лише на Банковій, 2 Спілка недоотримує 229 тисяч 477 грн. щомісяця і 2 мільйони 700 тисяч за рік.» Так написала член НСПУ Алла Топчій в одному з київських видань – читати тут.

Цікаво, а куди ж поділися матеріали ревізії?

- Вони, - розповідає Володимир Даниленко, колишній перший заступник голови НСПУ, відсторонений від виконання цих обов’язків, нині діючий голова Київської міської письменницької організації, - знаходяться в Печерському райуправлінні поліції м. Києва. Але від середини літа руху тут ніякого. Враження, що все поклали під сукно, або на них уже почепили важелі, аби пустити під лід. Недарма ж Михайло Олексійович є членом громадської ради СБУ…

- Зачекайте. Але НСПУ хоч і громадська організація, але ж вона частково фінансується з державного бюджету…

- Так. З держказни нинішнього року для НСПУ виділено майже мільйон гривень. У попередні роки на потреби письменницької організації значно більше надходило коштів. Так що ці корупційні оборудки, в які замішані голова спілки поспіль з головним бухгалтером, напряму стосуються податків громадян України, і ми ж, звичайно, не відступимось від того, щоб пробачити їх, чи забути про них. Насамперед про все у деталях маємо ознайомити письменників, адже насправді це вони є власниками майна спілки. І всі оборудки в деталях представимо людям на черговому з’їзді НСПУ, який повинен відбутися до кінця нинішньої осені.

- Володимире Григоровичу. Чи означає це все-таки, що справу маємо, напевне ж, з казнокрадством?

- Так, це казнокрадство, бо в майні величезні державні кошти.

- Зачекайте, але ж ви, можливо, знаєте з цього приводу позицію дорогого пана Сидоржевського? Він пропагує ідею накладання мораторію на проведення чергового з’їзду спілки письменників, який потрібно проводити цими днями, пропонує надати змогу йому ще ударно потрудитися.

- Звичайно ж, знаю. Для нього понад усе важливо нині зберегти нинішній статус-кво. Поки залишається ще що продати. Себто, законсервувати власну необмежену гегемонію, сформовану на засадах грубого порушення чинного статуту НСПУ і трудового законодавства, закону про громадські організації. Важливо, під себе зацементувати феодалізм, середньовіччя, який він реально запровадив у спілці. Мовляв, я буду сам усім управляти, і сам «заробляти» гроші для утримання організації, й далі приторговуючи колективним майном. Проводячи якісь таємні торги за смішними цінами.

- Чому ж мовчить народ? Адже письменники начебто мудрі люди…

- Та якраз і не мовчать. Запротестував я – провели кулуарне засідання – викинули за борт секретаріату. Без рішення з’їзду, а це нонсенс. Протиправність. Подав голос протесту Володимир Шовкошитний – опинився там же, на обочині. Подібне сталося і з Лесею Мудрак. Олександр Бакуменко склав повноваження з себе сам, протестуючи проти атмосфери волюнтаризму, дикого свавілля. Вийшов з членів правління НСПУ відомий письменник Олег Чорногуз. Він заявив, що не хоче бути в керівництві спілки, якою управляє головний бухгалтер, а так воно насправді і є в ситуації з «дерибаном» майна. Так же вчинили Іван Малкович та Павло Вольвач. Це також відомі й авторитетні майстри слова. Нетерпимі до обману, крадіжок, окозамилювання. А попри все вони не бажають мати справу з самодуром. Адже, як казав неповторний наш мудрець, поет Василь Симоненко: «Немає нічого страшнішого за необмежену владу обмеженої людини».

- Який же вихід із ситуації? – справляюся у Володимира Даниленка.

- Статутний, - чітко відказує В. Даниленко. - Відповідно до нашого катехізису, в жовтні 2016 року в спілці письменників запланований ЧЕРГОВИЙ з’їзд НСПУ, оскільки попередній пройшов п’ять літ тому – у зеніті осені 2011-го. Незалежно від того, що два роки тому відбувався позачерговий форум. Особливо підкреслю: позачерговий з’їзд не скасовує чергового. Це прописна істина, яку за будь-яку ціну хоче викреслити з життя Михайло Сидоржевський. Ми вважаємо, що добитися цього йому не вдасться.

Замість того, щоб готувати з’їзд письменників голова спілки зайнятий іншим. Про це в Інтернет виданню «ЛітАкцент» написав цими днями письменник Вано Крюгер: « Львівський форум видавців воно (керівництво НСПУ – О.Г.) використало не для ознайомлення з книжковими новинками, а для “переконання” голови Львівської орґанізації НСПУ Ігоря Гургули у прийнятті постанови про “мораторій на письменницький з’їзд”, про який, як виявилося, більшість членів Львівської орґанізації – а це 162 особи! – ні сном, ні духом не відали».

Іншими словами, М. Сидоржевський бігає, як Марко по пеклу, збирає фальшиві рішення (подібні до львівського) начебто обласних організацій про накладення мораторію на проведення чергового з’їзду письменників, відтак надавши йому право ще покерувати спілкою. Скільки? Та, напевне, три роки, аби відтак відлік чергових форумів пустити по новому руслу літочислення, за початковий взявши час обрання М. Сидоржевського на посаду голови у кінці листопада 2014-го. Справді історична дата…

Він, як бачите, хоче й далі жити так, як зараз усе є: без легітимного секретаріату спілки, з оголеним правлінням НСПУ? Зі скелетом махінацій про корупцію в поліцейській шафі. Гадаючи, мабуть, що ніхто не знає про те, до прикладу, що нещодавно сталося з майном спілки в Одесі. Думає, що вислизнув як піскун з сітки один раз, після ревізійної комісії, прослизне ще раз…

- Це повна дурня, що затіяв Сидоржевський з фактичним ув’язненням демократії в лавах письменників, - заявив мені голова Київської обласної письменницької організації А. Гай. Його я розшукав аж у зоні АТО, де Анатолій Іванович, відклавши всі свої справи, випускає газету для бійців одного з підрозділів, котрий щодоби веде важкі бої з російськими терористами.– Такого не може бути, щоб за чиїмось побажанням, навіть капризом, можна припинити дію Статуту НСПУ, - переконаний він. 

– Це була б насмішка над усіма нами. З’їзд відбудеться за всяку ціну і до того ж нинішнього року! Хоче того Сидоржевський, чи ні. Далі терпіти жахливий безлад, який твориться у керівництві спілкою просто не можливо. Там склалася ситуація, гірша ніж навіть тут, у сірій зоні АТО. Насамперед, у ставленні керівництва до членів НПСУ. А йдеться ж про особливу категорію людей - письменників. Якщо до з’їзду не готується Сидоржевський, то цим займаємось ми. А йому, як на мене, справді є чого боятися нашого форуму: всі маски зірвано. Зібрано чимало матеріалів про махінації з майном, і не лише з тим, що виявила ревізійна комісія: зафіксували подвійні ціни в його оцінці – одні для звіту, інші, так би сказати, на бочку. У наших матеріалах фігуруватимуть нові дані. Сидоржевський і його компанія будуть дуже розчаровані, коли дізнаються, які у нас чіткі й конкретні факти про ці оборудки. Але всьому свій час. Якщо до початку з’їзду поліція Києва не розпочне слідство в частині розлущування корупційного клубка, будемо просити з’їзд прийняти звернення з цього приводу до глави держави, позаяк відомо про нові подвійні ціни при реалізації майна в Одесі. Щоб нас бува не заблокували в частині начебто відсутності фінансування на проведення форуму, скажу, що ми завершуємо збір коштів на проведення з’їзду. Без Сидоржевського, його сумнівної каси. Люди розуміють важливість події для очищення подіуму від самодурів і корупціонерів, тому окремі з них жертвують на це чималі суми. Ми позбудемось людей у керівництві, які перетворили спілку письменників у корупційний гнійник…

Аби не була нова одеська справа загадкою, скажу, що йдеться про те, що пан Сидоржевський нещодавно продав в Одеському Будинку творчості біля моря 14 соток землі, які сором’язливо називає «ветхі споруди». Все-таки, мабуть «зужиті», якщо висловлюватись рідномовно «старі». Коли тривали торги довкола спілчанської землі, то йшлося про 180 тисяч доларів США, а коли реалізували, пустили пославку, що вторгували менше 180 тисяч гривень. Начебто лишень 172 тисячі гривень. Причому ці гроші за якоюсь хитрою схемою хочуть оформити, як дарчу суму, аби не платити державі податки. Гендлярі, та й годі…

Тепер про тих, на кого нині покладається в своїх діяннях пан Сидоржевський. Насамперед на колишнього комуно-партійного діяча (члена бюро Чернівецького обкому КПУ!) Василя Фольварочного. Він нині радник голови НСПУ, його права рука. Це 75-літній чоловік з колосальним досвідом репресивних методів боротьби з неугодними і на Буковині, і на Житомирщині. В минулі часи його ворогами булиукраїнський поет- дисидент, в'язень радянських таборів та жертварепресивної психіатрії Тарас Мельничук, який 1992 року за книжку «Князь роси» удостоївся Державної премії України імені Т.Г. Шевченка; проповідник напряму «антиісторії» в українській літературі Василь Кожелянко; «шістдесятник», вічний «клієнт» КДБ Євген Концевич.Василь Фольварочний. просл авився тим, що переслідував за націоналізм Тараса Мельничука та домігся виключення з Чернівецького університету з ярликом українського буржуазного націоналіста Василя Кожелянка. А ще Василь Іванович, за дорученням своїх патронів, стежив за культурним середовищем, що збиралося навколо житомирського дисидента письменника-інваліда Євгена Концевича. Все життя за СРСР В. Фольварочний писав п’єси про працівників партійних органів, які йшли на сценах театрів Радянського Союзу. 

Нині цей діяч знову небувало затребуваний. Його теперішніми ворогами є голова київської письменницької організації Володимир Даниленко, який своєю творчою активністю, вправною організацією різноманітних конкурсів, міжнародних проектів із широким залученням коштів спонсорів та меценатів спричинив небувалий підйом, справжній видавничий був у столичному письменницькому середовищі; активна поетеса і справжній кумир творчої молоді Леся Мудрак; оригінальний автор Вано Крюгер. Дуету Сидоржевського-Фольварочного в переслідувані молодих подвижників допомагають досвідчені в апаратних іграх Олександр Божко та Анатолій Качан, один з яких навіть має досвід роботи тривалої роботи в апараті ЦК комсомолу. У літературному середовищі всіх цих людей називають «коритниками». Вони підтримують нинішнього голову НСПУ, бо кожен від Спілки щось хоче: один – довічну президентську стипендію, другий – ордена, третій – Шевченківську премію. І Сидоржевський, як цукор лошакам, роздає їм те, чого вони бажають.

До якого маразму дійшли Сидоржевський та його сподвижники в своєму переслідуванні молодих письменників, може слугувати ось цей яскравий приклад.

У Київській письменницькій організації звільнилося місце заступника голови і на цю посаду правління обрало Вано Крюгера, категоричного й вельми їжакуватого в судженнях молодого поета, реального представника сучасного демократичного часу. Пан Сидоржевський від несподіванки отетерів: «нізащо не підпишу документ про його призначення» - заявив. Хоча це абсолютно не його справа, кому довірили цей пост столичні письменники, позаяк він, як голова НСПУ тут здійснює одну лише місію – відповідно до Положення про Київську письменницьку організацію, затверджену Мінюстом України, повинен наказом лише підтвердити легітимність обрання заступника голови правління. А всі виборчі процедури були витримані сповна. І почалися інтриги. Закінчилися вони тим, що голова НСПУ скликав засідання секретаріату з єдиним порядком денним: засудити… крюгерщену в спілці. Краще мого коментаря безглуздість, очманіння від влади нинішніх хазяїв НСПУ покаже протокол засідання, підписаний М. Сидоржевським та Т. Фольварочною. Відкривайте документ тут.

Сподіваюся, що ви, панове, звернули увагу на те, що в документі поруч із агентом з комуністичного вчора В. Фольварочним, під руками М. Сидоржевського крутиться ще й Т. Фольварочна. Як на неї кажуть у письменницьких колах - «молода пенсіонерка», дружина Василя Івановича. Він її привів із собою і представив як знаного апаратника, оскільки було таке, працювала в канцелярії глави держави. Пан Сидоржевський високо оцінив достоїнства нового трудолюбця і встановив їй заробітну плату, як стверджує письменник Сергій Пантюк, у сім тисяч гривень. Багато це чи мало для НСПУ, можна визначити по тому, що голови обласних письменницьких організацій отримує лише 2 000 гр. Тобто, пані Фольварочна «тягне» одразу на ставки трьох з половиною очільників письменницьких організацій, де трудиться і 50, і 70 літераторів, подекуди понад сто, а у Києві – більш ніж сімсот.

Чим же ж мила й чарівна пані така цінна для НСПУ? А ось чим.

Коли готувалися до 25-річчя Незалежності, Василь Фольварочний виторгував у М. Сидоржевського за труди свої праведні в боротьбі з відмивання імені голови НСПУ один важливий для нього персонально документ – представлення на нагородження його орденом «За заслуги» 1-го ступеня. Тетяна Пишнюк (вона ж Фольварочна) голубкою той чолобитний папір тут же мигцем відтарабанила в адміністрацію президента України. Знаючи всі там входи й виходи, доставила точно на той стіл, де верстався остаточний нагородний список.

Далі те, що мені неофіційно розповіли люди з АП. В адміністрації якраз вирішувалося питання про присвоєння звання Героя України відомому письменнику Олегу Чорногузу. Йому якраз виповнилося вісімдесят, створив він для українського читача надзвичайно багато яскравих, унікальних творів, як гуморист, романіст, неперевершений публіцмст, сценарист, поет, новатор краснописьменства, а тут М. Сидоржевський, як голова НСПУ, просить ще одну нагороду для письменників. Пішли найлегшим шляхом – виділи письменникам два ордени. Як виняток. Так що вибачайте Олеже Федоровичу, ви ж не служите піднощиком патронів у війні Сидоржевського з опозицією, тому обійдетесь без Зірки. А заслуги Василя Івановича обов’язково треба відмітити, щоб інші брали приклад вірного служіння начальству.

Орден до ювілею держави нелюстрованому комуністичному посіпаці Фольварочному, як найкращому письменнику України – ганебний виклик усьому літературному середовищу. Глум над тими, кого він пригнічував, переслідував в радянські часи. І таке, будьте певні, триватиме до тих пір, поки М. Сидоржевський буде на літературному коні…