Хто ж насправді визначив курс на білінгвальну освіту в Украні ?

Очевидно, можна сказати, що ми всі з вами, панове, вийшли на певний результат у проміжку боротьби за українську Україну. Щоправда, заплачено за це нервами, сльозами, душевними тривогами, насмаперед, милої й чарівної жінки Лариси Ніцой та її людей, з якими у вівторок  вона тримала бій у Міносвіти. Перед другим читанням Закону «Про освіту» у Верховній Раді. Закон, який підбиває тисячолітній підсумок наступу запеклих наших ворогів московітів на знищення права рідномовністі українців. Так, так, усе це, як не дивно, при нашій нинішній суверенності. Позаяк підготовлено проект закону, який фактично на корені знищує всю нашу боротьбу за рідну мову для потомків. Він перевертає все з ніг на голову. Відповідно до цього зрадницького проекту в середній та вищій школі України, якщо він, не приведи Боже, стане Законом, утверджуватиметься, пануватиме не державна мова, а мова нацменшин – тобто, російська і лише російська. Я ж не думаю, що хтось там дбає за вірменську, білоруську, за ідіш…

Проект закону, який вже успішно пройшов перше парламентське читання (вдумайтесь у цей лише факт!) буквально нашпигований цими поняттями «мова меншин – тому читай, - російська», як Донбас на межі зіткнення з бойовиками мінами, мінами й мінами. І ніде ні слова не сказано про пріоритетність української мови, як засобу спілкування для дітей титульної нації України, яка нині, без змосковщиних Криму, приросійського Східного Донбасу, котрий окупований рашею-парашею, складає понад 85 відсотків наших громадян.   

Щоб зрозуміти всю глибину проблеми, потрібно прочитати короткий виклад діалогів, які 11 жовтня ц.р. склалися в Міносвіти з активістами на чолі з пані Ларисою Ніцой, які забажали поспілкуватися з творцями цього змосковщення. Він знаходиться у Фейсбуці тут - https://www.facebook.com/larysa.nitsoi/posts/1276121122420017

Що ми врешті-решт маємо.

1.      Стовідсотковий доказ того, що проект закону «Про освіту» готувався не в Міносвіті і, либонь, навіть не в Україні. Швидше за все в Москві. На це вказує чітко обставина 2.

2.      Усі роботи з підготовки проекту і проштовхування його через вищий законодавчий орган очолює, проводить директор департаменту Мносвіти України, уродженець Москви та її вихованець, який лише восьмий рік мешкає в нашій державі,  Юрій Кононенко. Мовними проблемами займався під керівництвом Д. Табачника. В ньому українського – вишиванка та непогана українська, все інше ви знаєте чиє. Судячи з конкретних дій та висловлювань.   Про Кононенка читайте тут.

3.       У ході розмови з Ю. Кононенком, юристом і іншими фахівцями Міносвіти активісти встановили. Міністр Л. Гриневич не вникає в суть проекту закону, все перекладено на московського козачка Ю. Кононенка. Він, як відповідальний за новий закон у Міносвіті заявив, що справді, головною метою нової юридичної парадигми є перехід на двомовність. Ось його слова: «МИ ВЗЯЛИ КУРС НА ДВОМОВНУ, БІЛІНГВАЛЬНУ ОСВІТУ». Що насправді є стовідсотковою зрадою всіх віковічних інтересів українців, які тисячами вмирали і досі гинуть на Донбасі за єдину загальнодержавну мову. Хто спалював себе живцем, протестуючи проти зрусифікування України. Запитується: хто дозволив цій московській зайді приймати рішення про впровадження двомовності, повсюдну організацію освіти російською, як це гарантуватиме нинішній варіант проекту закону московітів (при прийнятті його парламентом) під проводом Ю. Кононенка у школах та вишах? Хто дав команду вводити білінгвальну освіту? Кремль, Табачник з Ізраїля? Україна – точно ні. Якщо міністр Л. Гриневич не вникає в ці проблеми, то навіщо вона там потрібна? Її, думається, варто без найменшого сорому винести і викинути до сміттєвого баку і більше не допустити навіть до приміщення Міносвіти. Як мінімум. Треба за всяку ціну добитися відсторонення від обов’язків куратора утвердження проекту закону цього московітського аґента впливу Кремля Ю. Кононенка. Те що він робить зі своїми підручними – злочин, страшенний злочин проти України. Однозначно. Той факт, що проект закону в такій антиукраїнській редакції пройшов перше читання в Верховні Раді – факт існування змови у владних коридорах. І це заслуговує також окремого розслідування. Якщо не сьогодні, то надалі. Адже, що насправді сталося. На найвідповідальнішу ланку роботи Міносвіти поставили московіта, який на словах начебто за Україну, а діла творить загарбницькі, Значить потрібно судити і пані Гриневич, і цього паскудного ворога…

4.       Це водночас ще один зайвий доказ того, що нинішня Верховна Рада – жахливий московський гнійник. І про це зайве навіть говорити, тратити час на подібне. Особливого антиукраїнського звучання це набрало нині, коли відомо, що вже сформовано, очікує на публічне оприлюднення факт утворення в українському парламенті депутатського об’єднання за відновлення економічних зав’язків з агресором. Саме в той час, коли практично щодоби на війні з російськими окупантами гинуть, калічаться наші герої. За цю зраду українського народу ви самі знаєте, що потрібно робити з цими людьми. Це звернення насамперед до нардепа Андрія Білецького, його побратимів з АТО, до Миколи Коханівського і його побратимів.

5.      Мене завжди в таких ситуаціях найбільше вражають пристосуванці. Такі, як якийсь там Ол. Доній. Він уже роками торгує фізіономією на всіх телеканалах, заявляючи, що є заледве не головним діячем з питань захисту української мови. Насправді не б’ючи і палець об палець у ситуації, яка склалася, коли якщо не завтра, так позавтра українофоби нам всучать Закон «Про освіту», котрий фактично затвердить двомовність в усіх навчальних закладах України. І тоді закон Ка-Ка перетвориться в ще жорсткіший  диктат москвича Ко (читай – московко.) Усе це твориться на фоні начебто ніким і нічим загрозливої для всіх вимоги прем’єра В. Гройсмана, котрий наполягає вже котрий раз на якнайшвидшому прийняті закону про місцевий референдум. І що тоді станеться, коли такий закон з’явиться? Тоді більша частина Півдня, Сходу, Центру України проведе в своїх громадах місцеві референдуми. Оскільки україномовне населення, особливо ж там, менш активне, російськомовні на рівні закону закріплять вимогу, що в їхньому регіоні навчання в освітніх закладах має вестися лише російською. А нині проект закону «Про освіту», якщо його не поламати, не знищити в зародку в подібній редакції, приведе до того, що ми своїми руками утворимо дику новоросію на тлі України. Щонайменше. За що ж тоді наші жертви – понад десять тисяч загиблих українців?

6.      Окрема чарка до так званої «Просвіти». Нинішнього року, готуючи тексти двох книг, які стосуються українства, я близько ознайомився з діяльністю катеринославської «Просвіти» сторічної давнини, якою опікалися визначний публіцист, історик Дмитро Іванович Дорошенко, його дружина Наталя Михайлівна, на Гуцульщині - активістка Ірина Домбчевська, скажу, що нинішня наша «Просвіта» під орудую Павла Мовчана це мало видима тінь від тієї діяльності, яка була притаманна нашим предкам. Навіть соромно будь-що тут порівнювати. Тим паче, що тепер за щире українство ніхто не переслідує, а влада тільки у всьому сприяє, ще й, здається, фінансово підтримує. Вся справа в потворному ледарстві і пристосуванстві, яке фактично паралізувало цю громадську організацію. Її практично ніде не видно і не чути…

7.      Одначе всіх все одно треба об’єднувати. Цими днями Юрій Гнаткевич у Фейсбуці написав про те, що відбулася якась там нарада з активістами української мови у Міністерстві культури України. Бравурно, оптимістично відгукнувся. Де ці матеріали, пане Юрію? Де списки активістів? Чому вашій групі не приєднатися до прихильників Лариси Ніцой? Є група людей, які розробляють документи для українізації столиці. Їх очолює Олександр Вовченко. Пане Олександре, зв’язуйтесь з Ларисою Ніцой. Хто висловився на підтримку статті пані Лариси, а вас тисячі, записуйтесь в активісти до пані Ніцой. Либонь, ви незабаром будете потрібні, щоб виносити все московітське лайно з Міносвіти, щоб блокувати у Верховній Раді ворожий московітський законопроект Ко …

8.      Хочеться побажати нам УСПІХУ на фронті боротьби за українську Україну. Нині це не менш важливо, ніж відбити штурмові атаки під Донецьком чи Луганськом. Не забуваймо: на нашому бойовому напрямку головне не засада, не відсіч, а наступ і повне знищення українофобства, в утверджені законів про мову та світу, потрібних для розвитку України.