Помилка Вашингтонського обкому

                 Виступ віце-президента США Джозефа Байдена яскраво і переконливо продемонстрував, що Вашингтонський обком партії українську ситуацію тримає на короткому повідку. Дехто з моїх колег навіть поспішив заявити, що мудрий Джо заледве не став українцем, проводячи тисячі за останні два роки, як він сам висловився, годин у телефонному режимі рад-порад з нашим главою держави . Як показала емоційна його промова в парламенті, він і справді дуже добре розуміється в наших проблемах державного будівництва і захисту територіальної цінності. Особливо ж, щодо мотивів двох останніх Майданів, кривавих наших втрат при захисті інтересів революційних засад.

                Важливо, що він нікого і нічому не повчав. Джо Байден лише послався на віковічний досвід власної країни, яка свого часу теж виходила на широкий шлях демократії, коли американський Північ воював з Півднем, але громадянам США вдалося відкласти в бік власні проблеми і потурбуватися про долю рідної країни. Щоправда, тут у нас не внутрідержавний конфлікт, а нагальна, відверта, нахабна інтервенція, з анексією, окупацією частини суверенних територій України.  Розуміючи це, віце-президент США чітко і однозначно висловився: його могутня держава не дозволить нікому на власний розсуд перекроювати державні кордони, вчиняти анексію щодо українського Криму, громити наш донецький Схід. За це, підкреслив він, агресору доведеться відповідати.

                За таке розуміння ситуації хочеться аплодувати посланцю Вашингтона. Якби не ряд абсолютно незрозумілих висловлювань і посилів, які прозвучали тут же.

                Ну, до прикладу. Джосеф Байден чомусь пропонує українцям негайно взятися за федералізацію своєї держави. Мовляв, саме тут успіх подолання всіх українських проблем. Даруй        те, але це ж саме нам ось уже два роки кострубато, з погрозами диктує з Кремля колишній «старший брат», кагебіст В. Путін. За допомогою поділу на федеральні угрупування раша намагається розколоти нашу унітарність на десяток автономій за типом Криму, аби за першим великоруським прагненням безболісно відколоти будь-яку частину території України, як це вчинили московіти щодо нашого півострова. Просто якась фантасмагорія.

                Знову чулися заклики до проведення амністії, виборів на окупованих територіях. До внесення змін у Конституцію України  з визначенням особливого статусу Донбасу. З цього виходить, що й  американцям добряче задурили голови московіти за сприяння вірного поплічника П. Порошенка і відданого кума В. Путіна -  пана В. Медведчука з цими «мінськими змовами». Які, скажіть, можуть бути вибори  за українськими законами на території, котру стовідсотково контролюють терористи, під проводом російських гереушників? Повний абсурд. Я хочу побачити, як під стволи бандитів П. Порошенко з В. Гройсманом, Ю. Луценком поїдуть туди агітувати за суверенну Україну.  Як вони будуть широко відкривати ворота перед бойовиками у велику Україну. У що перетвориться наша держава за рік, півтора по цьому? У стріляюче Сомалі?

                Безглуздя таке, що не хочеться навіть розмірковувати далі на цю тему. Гадаю, що це все нездійсненне, фата моргана…

                Але найбільше здивувало ось це. Виявляється, Джо Байден приїздив до України і для того, щоб проштовхнути на ще один прем’єрський строк (третій уже!) їхнього улюбленця А. Яценюка. Як на мене, то найбільшого баламута й професійного бездару. Вже полишивши Україну, віце-президент США прислав до Києва побажання плідної роботи трійці: П. Порошенку, А. Яценюку, В. Гройсману.  Цим самим проголосивши чітку й однозначну вимогу Вашингтона - трудитися всім разом.

                Це тоді, підкреслю, коли уряд під керівництвом цього "англійського солов'я" з вашингтонським акцентом успішно провалив усі реформи, практично по-зрадницьки погасив революційні прагнення, ініціативи суспільства, виношені Майданом, до негайних кардинальних змін в економіці, управлінні виробництвом. На неймовірно високий рівень при двох урядах А. Яценюка піднявся ступінь корупції, казнокрадства. Цими днями один з телевізійних каналів на моїх очах провів інтерактивне голосування громадян, задавши запитання: «За якого уряду – М. Азарова чи А. Яценюка – виявився вищим рівень корупції?» Участь в опитуванні взяли 9612 осіб. Так ось, 87 відсотків (!) телеглядачів переконані, що корупція посилилися, райськими кущами розквітла в постМайданний період. Себто, при панові Яценюку. Схеми відкатів, обдирання громадян чиновниками не зникли, а лише удосконалилися, стали більш нахабними і безпардонними. Саме собою напрошується сакральне запитання: так за що ж тоді, любі мої друзі, помирали люди на Майдані? Невже ж за те, щоб за три каденції прем’єр-міністр украв два мільярди доларів США в українського народу? Бо ж рубіж першого мільярда було ним, здається, пройдено минулої осені. Так, принаймні, на телеканалі 112.uaофіційно заявив народний депутат України Сергій Каплін. Якщо пан Яценюк не спростував цього твердження посадової осовби, значить все відповідає дійсності.

Більше того. Є й конкретні дані соціологів. Вони свідчать, що понад шістдесят відсотків громадян України, опитані, до речі, в різних куточках України, виступають за негайну відставку бездарного політика А. Яценюка.

                Не знаю, чи у Вашингтоні вивчали ці настрої громадян, яких бездарна політика їхнього ставленика призвела до повного відчаю в середовищі мас. Мабуть, що ні. Бо, як кажуть американці, тоді б sapientisat– що означає, «розумному достатньо» було б зрозуміти чи вартий А. Яценюк того, щоб підірвати всю віру українського народу в добрі наміри адміністрації Барака Обами. А до цього з новим сватанням знавця англійської на вищий пост у виконавчій владі України і все йде, либонь. На жаль. Наче окрім високорангового корупціонера  в Україні більше розумний і чесних людей немає.