Напевне, що на початку липня 1979-го, коли на Поділля з гарячої і сонячної Молдови тільки заходили жнива, ми разом зОлексієм Терещуком, моїм колегою по редакції обласної газети «Вінницька правда»,приїхали по обіді в найпівденніше місто регіону – Могилів-Подільський. До своєрідноїстолиці подільського Наддністров`я. Звідсипочинала працювати виїзна редакція газети на жнивах. Уже за добу стенографістціу Вінниці ми повинні були продиктувати газетну полосу формату А-2 проорганізацію збирального конвеєра в районі. У центрі міста, на площі перед тодішнім міськкомом партії насзустрів другий секретар Володимир Іванов. Щиро посміхаючись, казав:
-Чекаємона вас з нетерпінням.. Усе готово до виїздів у колгоспи та радгоспи – на стартіон чекають авто, спеціалісти, які допоможуть розібратися в ситуації на полях іхлібоприймальному підприємстві. А ночувати будете в нашому центральному готелі над самим Дністрем…
Вінна мить повернувся, і до нас тут же підійшов чоловік, як його представивВолодимир Ілліч, - директор готелю. Той розшаркуючись, вклонився і повідомив:
-Миприготували вам кращий наш номер. Там по сьогодні жили Кобзон і Сєнчина…
Мійдруг Олексій миттєво скинув брови під великими своїми роговими окулярами,картинно скривив рота, і скрутно похитуючиголовою, прорік:
-Ні,дякуємо цього номера нам точно не потрібно. Ми переспимо і й у скромнішому…
Відтодія Йоську збридив. Голосистого трубадура радянщини, співця мертвецькоїленінщини. Людину з чорною душею: не дарма ж Сполучені Штати Америки ще 1995року заборонили йому в’їзд до своєї країни через зв’язки з криміналом, дрімучимсвітом злочинців та вбивць. Тоді ж подібно вчинило і керівництво Ізраїлю. Якщо євреїсвого однокровця не пускають навіть до порогу свого дому, це явна ознака того,що той має гниле єство. Чи не так, скажіть?
Недивно, що саме такий тип стає підручним рашівської влади, яка готова знищитисусідню державу лише за те, що її народ прагне свободи, незалежності від Кремля,хоче розвивати свою мову, культуру. Цей діяч з пластмасовими волоссям інамальованими бровами аж пашить ненавистю до всього українського, хочанародився і виріс у єврейському середмісті українського селища Часів Яр (районСоледара). В Дніпропетровську здобував музичний фах.
Колина межі осені й зими 2013-го в Києві вибухнув протестний Майдан, московськийбурят Йоська Кобзон (позаяк уже декілька разів підряд обирається депутатомфедеральної Держдури/думи від Агинського Бурятського округу РФ), облизанийтакими злодійськими діячами, як Л. Кучма, В. Янукович, почав активно закликатидо силового придушення повстанських дій. Вельми образливо висловлювався щодоукраїнського гімну та повстанських пісень, котрі цілодобово лунали на всеукраїнськомуплацу Гідності. У лютому 2014-го, разом із такими ж як сам змосковщиними перекинчиками- вихідцями з України, пригрітими Кремлем, заходився вимагати розчавити борцівпроти режиму донецьких крадіїв танками і бронемашинами. Щосили плескали вдолоні і рвали глотки вони ж, вітаючи анексію Путіним Криму. А ще більше цей виплодокЙоська зрадів, як полилася рікою кров українців від рук російських найманців ібандитів у камуфляжах на Донбасі. Гаряче вітав різанину там, коли поруч ізмалою Батьківщиною Кобзона – Часовим Яром, московіти замордували українця,патріота, голову первинної профспілкової організації державного підприємства «Артемсіль»,депутата Соледарської міської ради Івана Резніченка, а бездиханне тіло його скинулидо копальні. Людина без генетичної пам’яті, єврей Кобзон (мав би, здається,мати кебету) підтримав винищення українців, фактично сегрегацію у своємурідному краї.
Це для таких ось«героїв» з довгими ножами він писав «гімн» - примітивний перефраз совковихностальгічних уламків про оскомину велич невситимих рашівських душ іпсихопатичний «руський мір», побудований на крові молодших братів. Заспівавйого у супроводі ансамблю московських поліціянтів, котрий спеціально приїхав ідо Донецька, і до Луганська, як і Кобзон, при цьому злочинно й підло порушивши закон України про перетин державногокордону.
Не дивуймосяцьому. Якщо людина має бандитське нутро, все життя за кулісами водиться зізлочинцями, вбивцями (навряд чи тут можуть помилятися спецслужби США таІзраілю), то для кого йому писати й виконувати осанни? Таким як сам –захарченкам, злотницьким, гіві, моторолі…
Загалом Йоськанаспівав у Путіна на те, що й ЄС заборонив йому пересікати межі єврозони. Вінперсона нон ґрата в Європі під номером 150. У самій же ж Росії, цей лубочний діяч уже теж уславивсятим, що активно випинався за прийняття закону про заборону віддавати хворих дітейсиріт на лікування за кордон. Тому його там справедливо називають одним ізавторів цього драконівського «закону негідників». Верещав він якось з усіх телеканалів,а також парламентської трибуни держдури про необхідність убивати вуличних собак.За це його прозвали співучим живодером. А ще прославився тим, що підбиває нині керівництвоРосії розірвати будь-які стосунки з США. Справді, якщо Кобзона не пускають вАмерику, то нехай туди не їде ніхто…
Але ось коли Йоськазанедужав, то швидко забув про свій ура-патріотизм, саркастичне ставлення доЗаходу, про начебто його відставання від РФ, почав лікарів шукати за кордонамивеликої та начебто могутньої Росії, в котрій, як відомо, щоб не виготовляли, а завждивиходить лише примітивний смертоносний автомат Калашникова. Плакався перед Путіним,просив його вимолити у фрау Меркель по старій кадебістській лінії дозвіл на в’їздзас****я до Німеччини на лікування. Кобзон, зі своїм печерним психопатріотизмом,корчастою українофобією заслужив у Кремля на поклон перед Заходом. Йоська,якого весь світ знає, як поплічника бандитів, нарешті вирушає чи не вперше вдалекий закордон. Ось лише не знаю, чи прийде його проводжати Л. Сєнчина…
