Приємна неточність у списках полонених
Віддуння боїв під хатою у автора неофіційного гімну української нації "Любіть Україну!" Володимира Сосюри, який народився у Дебальцевому і незрівнянно описав своє українське гніздо - село Третю Роту під Лисичанськом.
Пізно ввечері, 21 лютого ц.р., з’явилисясписки перших тридцяти дев’яти наших хлопців, звільнених з полону терористів. Іхоч мені там начебто нікого розшукувати, уважно читаю прізвища, бо все ж ценаші дорогі люди, борці за незалежність України. І коли це враз завмираю від несподіванки:Олег Сінкевич…
Перше, що подумалось: «Він так і незаїхав…»
Є у мене журналістський побратим – ГеоргійСенкевич. Колись ще дев’ятнадцятилітнім парубком мене з далекої районноїгазетини позвали на роботу до обласної молодіжної у Вінницю. Газета величалася -«Комсомольське плем'я», видавалася великим форматом, у ній вже тоді трудилосядвоє чи троє письменників, драматургів, і виходила вона аж на чотириобласті одразу – Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську та Чернівецьку. Такзване, зональне видання Подільського економічного регіону. А в тому колективічи не першою творчою зіркою був Жора Сенкевич – блискучий журналіст. Йогостатями я буквально зачитувався. І ось стоячи в коридорі редакції, очікуючиаудієнції у редактора, де мала, власне, вирішитись моя доля – беруть мене чи нідо «КП», я з величезною увагою розглядав стінну газету журналістів, зіткану зрізних курйозних світлин із життя працівників редакції з кумедними іжартівливими підписами до них. Як нині пам’ятаю, що на одному із знімків був зображенийГеоргій Сенкевич із маленьким сином. А поруч стояв підпис: «Тато є тато…»
Я навчався журналістської майстерності уЖори, а потім, коли в кар’єрі випередив його, перейшов працювати уже в газету«Сільські вісті», рекомендував у власкори цього видання по Донбасу. Звідти Г.Сенкевича, як чудового майстра газетного рядка, перевили в апарат редакції достолиці. Вийшовши на пенсію, Жора створив власне видавництво, і за головнускрипку у ньому став грати син Олег. Він чудово верстає книги. Має гарніхудожні смаки дизайнера. Готував до друку тритомник Івана Драча, десятитомникВолодимира Яворівського, багато книг Миколи Рябого.
Останній, власне, й сказав мені якось, щопідготував до друку новий роман, але шкода, що Олега Сенкевича немає, а такгарно, як це вміє робити він, книгу зладнати не може ніхто. «А чим зайнятий синЖори?», - уточнив я. «Добровольцем пішов на фронт», - відповів МиколаОлександрович. Ще він сказав, що воює Олег Сенкевич «під хатою ВолодимираСосюри», себто в Дебальцевому, де народився поет. І бував там опрічЛисичанська, де колись містилося оспіване в поезіях творця бідарське село ТретяРота – родинна колиска Сосюри.
Після тієї розмови, я став переглядатитомики Володимира Сосюри і наштовхнувся на одну примітну деталь, якої раніше незастеріг в біографії великого поета. Виявляється, Володимир Миколайович впершеодружився на, як і він, студентці, Вірі Каперівній Берзіній - колишньомуполітруку червоноармійського ескадрону. Мешкали в Харкові. Очарування юнацькихстосунків вилилося в поему, яку він присвятив її – «Робфаківка». Але вродженамосковітська пихатість, страшобратське ставлення навіть до близької людинивзяло верх, і відраза до всього українського, а понад усе до віршів поета,стали нестерпними. Вони розлучилися, не зважаючи на те, що з’явилося двоєсинів. Сосюра, який згодом напише неформальний гімн нашої нації – «ЛюбітьУкраїну!» - не міг допустити того, щоб над ним насміхалися, як над представникоммовбито нижчої раси.
Зцього приводу він згодом напише:
Ми з тобою зійшлися в маю,
Ще не знав я, що значить ідея.
Ти й тоді Україну мою
не любила, сміялася з неї.
Сказано це 1930 року – вісімдесят п’ятьліт тому! Одначе проблема українофобства в великоруських макітрах, як бачимо,не потухла, а навпаки лише загострилася. «Брати» з ментальністю орди, вирішилидовести свою зверхність уже з допомогою зброї. Все повернулося смертоносноюординською навалою, атаками «Градів» і вогненних смерчів. Ніяк не втихомиритьсязлочинне московітство у своїй ненависті проти українства.
Від Миколи Рябого дізнався, що ОлегСенкевич після Водохреща з’явився на кілька діб у Києві. Це була коротенька відпустказ передової. Набрав телефон вояка, запропонував взяти в дорогу з десятокпримірників моєї нової книги «Свічкана вітрі», де розкриваються внутрішні причини і механізмиміжнародного російсько-українського конфлікту. Нехай хлопці почитають упередишку поміж боями. Він пообіцяв, що неодмінно заїде, забере. Але, мабуть,труба швидше передбачуваного позвала в дорогу – не з’явився на моєму порозі…
І ось це повідомлення у списку звільненихвійськовополонених.
Першим на світанку телефоную батькові –Георгію Іполитовичу Сенкевичу. Телефон вимкнено. Набираю Олега. Обзивається.Кажу, що прочитав у переліках… Він сміється. «То, - каже, - не я… Виходить, щеє такий вірний побратим… Ми зараз у Маріуполі. Відпочиваємо, набираємось сил,поповнюємо ряди, а тоді на передову… Я ж воюю у знаменитому батальйоні «Донбас»…
Вітаю батьків і рідних Олега Сінкевича,якого 21 лютого ц.р. звільнили з полону!
- Пристань для Ocean-у Євген Магда вчора о 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора вчора о 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер вчора о 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко 15.05.2025 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов 15.05.2025 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер 15.05.2025 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан 14.05.2025 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко 14.05.2025 14:03
-
Один російський Су-35 змусив НАТО відступити. А якби поруч були українські морські дрони
Думка 33319
-
Переговори у Стамбулі: Кремль зі старту намагається занизити ставки
Думка 6394
-
Виживання через загибель. Війна стала одним з головних засобів заробітку для росіян
Думка 6321
-
Путін показав, що йому комфортно у багні, з якого його витягував Трамп
Думка 6309
-
Нарешті відчув свій вік. Баффет пояснив, чому пішов у відставку
Бізнес 4916