Чи далеко від Києва до Пхеньяну?

Папа Римський Франциск, вельми щира і проста людина, надто подивував особисто знайомих черниць із кармелітського монастиря півдня Іспанії. Напередодні Нового року Понтифік зателефонував їм, аби привітати. Однак йому довелося спілкуватися з автовідповідачем. Глава церкви залишив монахиням повідомлення: "Це папа Франциск  я просто хотів привітати вас і передати новорічні вітання".

"Чим можуть бути зайняті черниці, що не підходять до телефону?"   - з усмішкою запитав пізніше Папа Римський у повідомленні, яке  минулої п'ятниці передало іспанське радіо. Тим часом, під час дзвінка з Ватикану затворниці перебували на молитві. Пізніше вони спробували самостійно вийти на зв'язок із главою Католицької церкви, однак Патріарх сам їм зателефонував. За словами настоятельки монастиря сестри Адріани, вона "хотіла померти", почувши повідомлення від самого папи Римського.

Простота і людяність завжди підкупали, принаджували людей до особистостей. Вивищувала їх. Чи можна бодай у якісь порівняння папу Римського поставити з кремлівським чинушею, злісним порушником усіх церковних канонів, у тому числі й монаршого чину головним московським попом, якому поклоняється частина людей у наших церквах? Із усього потрібно робити висновки, рівнятися на краще…

Тут нижче я виставляю для вашого огляду два знімки. Придивіться до них. Так, світлини не з України. Але це звичайні дві споруди – багатоповерховий житловий будинок у місті і невеличке приватне помешкання у сільській місцевості. Зверніть увагу на паркан. Надзвичайно простенький, я б навіть сказав, дешевенький. Чи бодай йде він у будь-яке порівняння з тими частоколами, чотириметровими мурами, якими зазвичай обгороджуються сучасні бандюки від людей в Україні? Та й будиночок за ним, схоже, простецький, дешевенький, тісненький. Наші торгаші дозволяють собі значно достойніші помешкання. Котрі ні в яке порівняння з цією бідністю не йдуть…

Ви, певне, подивуєтесь, але в міському будинку Берліна, який зображений тут, уже багато років знімає квартиру канцлер ФРГ   Ангела Меркель   із чоловіком, професором квантової хімії Іохімом Зауером. Ставши главою виконавчої влади Федеративної республіки Німеччини 2005 року, найбагатшої країни Європи,  Анґе?ла Дороте? Меркель відмовилася від переїзду до державної квартири канцлера, а залишилася проживати в одному з помешкань багатоповерхового будинку, яке знімає вже багато років. І як стверджує все знаюча німецька преса, сплачує за неї, як і всі рахунки за комірне з власної платні, а не з державної казни.

Чи не це є свідченням рівня високої порядності, інтелігентності, культури? Хоча й пані Мерекль, як і В. Янукович свого часу була й піонером, і комсомольцем, мешкаючи до об'єднання двох післявоєнних Німеччин  на території НДР.

А на знімку нижче – заміська резиденція канцлера ФРН. Порівняйте її з українським Межигір'ям. І як стверджує журналістська Тетяна Чорновол, у Конча-Заспі нині споруджається для нашого глави держави ще одне супер помешкання. Можна собі лишень уявити скільки на це тратиться державних коштів і які вже там прикраси і оздоби мають бути…

Ось чому В. Янукович  і його команда, як дідько ладану бояться чиновницької простоти, порядності Європи, де керівники держави не їздять з батальйонами охорони, перекриваючи всі мислимі й немислимі шляхи сполучення на десять верств округи, де й глава держави, чи навіть сам папа Римський може виявитись вашим сусідом у міському трамваї. Совковість, безкультур'я не дають можливості збагнути простих і зрозумілих речей. Їм ближче тайожний союз, від якого рукою подати до північнокорейського масштабу мислення. Ось воно, до речі, в усій його страшній красі на ось цьому знімку:

Якби нашому главі державі спало на розум зібрати подібні пазли керівної верхівки, то там, де в корейців видніються зелені військові мундири й кашкети, у нас би були каптурі міліціянтів і прокурорських.  І переважно всі б вони виявилися вихідцями з Донбасу, або Росії.

Як стверджує китайська преса, саме цей склад північнокорейського керівництва спостерігав за тим, як за командою Кім Чен Ина до вольєру, де знаходилося сто двадцять псів, котрих сім днів не годували, кинули його дядька, 67-літнього Чен Сон Тхена та ще п'ятьох сподвижників на розтерзання. Аби нікому надалі не заманулося замахнутися на владу в державі, яку буцімто пробував перебирати до своїх рук невдячний дядько…

Висновок цієї публікації такий. Не має меж порядності, людяності, людинолюбству. Як і чванству, зарозумілості, злодійщині, диктаторству також.

Якщо крокувати в Європу, то це перший варіант розвитку. В тайожний союз, це через Москву на Пхеньян. Прямим курсом…