Покоління, яке змінить країну

Серед протестувальників - люди різних вікових категорій та професій, різного виховання й політичної спрямованості, різних суспільних верств й достатку, які об’єднані однією, спільною для всіх метою. Батьки, які хочуть, щоб їх діти жили в кращій країні, літні люди, які хочуть ще за життя побачити Україну про яку вони колись мріяли, поважні фахівці й бізнесмени, які прагнуть звільнитися від ярма непід’ємних хабарів та вести бізнес чесно. Але найбільше енергії та тепла йде від молодих та усміхнених ровесників незалежності. Тих, кому сьогодні від 18 до 25 років, тих, на чиєму запалі й почався Євромайдан.

Їх дитинство – це бандитські 90-ті, шалена інфляція і безробіття, відмикання електроенергії та дефіцит товарів у магазинах. Їх юність – це телевізійні сюжети про «Україну без Кучми» та Помаранчеву революцію. Їх молодість завдяки антинародному режиму Януковича – це поступове скочування країни в боргову яму, до останніх місць у міжнародних рейтингах, до хаосу й авторитаризму.

Покоління ровесників незалежності – покоління Євромайдану – дорослішало разом із самою країною: з розбудовою України мінявся їх світогляд. Може саме тому вони давно переросли наших керманичів від партії влади, що безнадійно застрягли між радянським союзом зразка 30-х років і кривавими 90-ми.

Покоління Євромайдану, молодь, яка не має на собі впливу нашарувань радянської пропаганди та совкової ментальності. Не дивно, що люди, які вільно розмовляють англійською, навчаються у двох-трьох вишах, активно використовують у повсякденному житті новітні технології й відчувають себе космополітами, не сприймають Януковича, Азарова і компанію? Вони на підшкірному рівні відчувають те, повернення чого допустити не можна: бандитизму зразка 90-х, входження в пропутінську орбіту Митного Союзу, радянщини у всіх її проявах. Справедливість, громадянське суспільство, вільні умови для розвитку та європейські цінності – основні прагнення студентства, яке першим вийшло на Майдан Незалежності 21 листопада, заявивши про свій твердий намір стояти до перемоги.

Вірю, що з підтримкою такої молоді ми зможемо нарешті змінити правила гри в цій країні. Їх енергії вистачить не тільки, щоб вигнати з Києва банду московських прихвоснів, але й розбудувати нову систему управління, яка унеможливить повернення януковичів, азарових, пшонок.... Вони не розгублять свій ентузіазм і не впадуть у зневіру, продовжуючи свій довгий шлях перетворення країни.