Шахтарі вважають, що проти міністра Продана є підстави відкрити крим

Продана можна притягнути до кримінальної відповідальності, як мінімум, за бездіяльність - країна залишається без вугілля, шахтарів відправляють у неоплачувані відпустки, відбуваються скорочення шахтарів на шахтах, які можуть працювати і знаходяться на контрольованих Україною територіях – припустімо, у Західному Донбасі. Нічого не зроблено і щодо видобутку бурого вугілля, яке можна використовувати для регіональних малих котелень.

У Красноармійську, Селідово, Димитрові (де я перебував із робочим візитом) шахтарі, менеджери вугільної промисловості та профспілки впевнені, що Міністерство енергетики навмисне нищить вугільну галузь, щоб відмивати гроші на закупівлі вугілля закордоном.

Проте і навколо закупівлі вугілля за кордоном скандал не забарився. Я не експерт у вугільній галузі, але точно знаю, що спроба припинити постачання вугілля з ПАР через перевірку угоди прокуратурою, виглядають дивно і ще більш дивно виглядають заяви того ж Продана, що мовляв вугілля тепер, після відмови ПАР постачати його, можна купувати лише у терористів чи росіян. Ось позиція мого колеги Миколи Тихонова, експерта з паливно-енергетичних питань Центру політичні інновацій, який деталізує ситуацію.

Микола Тихонов нагадав, що спочатку Уряд України визнав переможцем тендеру на поставку одного мільйону тон вугілля звичайну, нічім не примітну компанію трейдер (яких безліч в світі) - Steel Mont Trading Ltd. Можливо її перевага в тому, що вона співпрацює з пострадянськими країнами.

«Наголошу, що ціна за тонну вугілля (у сумі 86$ калорійності 5600-6000 ккал/кг без розвантаження, розмитнення, ПДВ та доставки до станцій) і контракт були оприлюднені лише після того, як почалася перевірка прокуратурою законності поставки і було розвантажено два судна (тоннажем вантажу 83 і 84 тис. т.) в порту. У мене виникає питання, чому контракт не було оприлюднено ще наприкінці серпня, коли він був підписаний, і чому тоді ж міністр Ю.Продан не міг озвучити точну ціну (називали 91$)?», - дивується М. Тихонов.

Водночас ми чуємо заяву українських чиновників, що постачальник поставить в Україну тільки половину із законтрактованої кількості вугілля через нібито порушення домовленостей, а саме перевірку контракту Прокуратурою України.

«Як на мене, це виглядає дивно. Я не вірю у те, що трейдер відмовився від свого заробітку тільки тому, що Україна вирішила перевірити законність контракту», - вважає М. Тихонов.

Тихонов, зауважив, що для покупців вугілля у світі зараз найкращий час, адже світові склади їм переповнені - зараз його споживають менше, ніж видобувають. Як доказ, вугілля, що було поставлено в червні 2014 року в порти Амстердаму, Роттердаму і Антверпена мало спотові ціни - на рівні $ 70,52 за тону. Ця ціна є низькою (такою була ціна на вугілля в жовтні 2009 року, коли світова криза негативно вплинула на ціни енергоносіїв). Крім того, Австралія та Індонезія зараз мають перевидобуток вугілля, пов'язаний із зменшеним ринку Китаю: їх склади перевантаженні і ще недавно ціни на енергетичне вугілля (антрацит 5500 ккал/кг) в них були 60,5$ FOB, додамо ще 10$ за доставку в наші порти. Також світовий балкерний флот (перевозить сипучі вантажі без тари) напівзадіяний, їх менеджери борються за кожне замовлення на перевезення.

«Тому мене, як мінімум, дивує, що причиною зменшення поставок вугілля в Україну оголошено репутаційні ризики міжнародного постачальника Steel Mont Trading Ltd. Не менше дивує те, що заяву про те, що нібито поважна міжнародна компанія несе репутаційні збитки, робить не сама компанія, а український чиновник – директор Української державної кампанії «Укрінтеренерго» В.Зіневич. Не відомо чи уповноважував менеджмент кампанії Зінкевич робити такі заяви. Інакше, чому мовчить сама фірма-постачальник? Може вона не знає, що у них проблеми?», - іронізує М. Тихонов.

По-друге, відмітив М. Тихонов, «Укрінтеренерго» і Steel Mont Trading Ltd є зацікавленими особами: один з них – покупець, інший – продавець. Тому логічно, що в таких випадках вони виступають одночасно і партнерами, і, до певної міри, сторонами з протилежними інтересами. Тому заяви українських чиновників, як мінімум, не сумісні із діловою етикою, правилами міжнародної торгівлі та здорового глузду врешті решт.

«По-третє, дивно, що міжнародна комерційна організація відмовляється виконувати свої зобов’язання, як тільки українською стороною почалася перевірка поставки. Зауважу, що загалом міжнародні трейдери самі охоче сприяють перевіркам в умовах боротьби світу з тероризмом, його фінансуванням, піратством та іншим. У нашому ж випадку компанія-поставник, буцімто злякалась внутрішньої перевірки. Навряд це є вагомою причиною відмовлятись від вже законтрактованого заробітку», - вважає М.Тихонов.

На додачу М. Тихонов зауважив, що Steel Mont Trading Ltd має свої представництва в Індії, Німеччині, Києві та Москві, зазвичай, це є свідченням того, що компанія добре обізнана з особливостями роботи в цих країнах і, навряд, для них стали б несподіванкою внутрішні перевірки.

«Як висновок, у світі зараз не існує ніяких об’єктивних труднощів щодо придбання якісного дешевого вугілля. Чому ж вони існують для України?», - підсумував М. Тихонов.