Нагадаю, я звернувсядо всіх територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції України зпроханням розповісти, які проблеми вони зустріли в своїй роботі, здійснюючиконтроль за дотриманням законодавства на територіях природно-заповідного фонду.
Відтак, меністало відомо, що державні екологічні інспектори не мають можливості наглядатиза всіма 8000 заповідних територій, а землекористувачі більшості з них незацікавлені в тому, щоб самотужки організувати охорони заповідних перлин. Чоговарто хоча б те, що чи не половина заповідних земель України знаходиться налісових землях. Ми досі не маємо гарантії щодо жодної заповідної території, щона ній не проводяться рубки. Варто взятись за окремо взятий заказник, яквиявлені порушення тягнуть на десятки тисяч гривен нанесених державі збитків.Як я вже повідомляв, за моїм зверненням нараховано 86 000 гривень збитківза рубку в заказнику «Іванівський» на Тернопільщині http://bryhynets.com/index.php?nma=news&fla=stat&cat_id=1&page=1&nums=5555.
Найбільшеекоінспектори нарікають на те, що заповідні території не винесені в натуру і незазначені у земельному кадастрі. Таким чином, їх подекуди важко знайти намісцевості. У ряді випадків, після кількох змін землекористувачів, проневеличкі заказники забувають, в результаті чого нові користувачі знищують їх,не підозрюючи, що підвели себе під кримінал.
Особливотривожною ця інформація видається в світлі інвентаризації земельсільськогосподарського призначення, яку на виконання президентської програми реформ,здійснює Держземагенство. Очевидно, що коли заказник не внесений в земельнийкадастр, його і не можуть проінвентаризувати. Таким чином, чимала кількістьзаповідних об’єктів, що віднесені до земель сільгосппризначення (береги річок,луки, степи, плавні) можуть опинитись внаслідок інвентаризації земель у списку«вільних земель сільськогосподарського призначення». Що це може значити для ниху майбутньому – надання новим користувачам та стрімке знищення.
Щоб застерегтиприродно-заповідні території від знищення, я планую підготувати відповіднізміни до законодавства, які дозволять уникнути названої загрози.
Раніше, мною здійснено подібне дослідження думки дирекцій національнихприродних парків та заповідників (http://bryhynets.com/?nma=news&fla=stat&nums=5557). Пропозиції щодо покращеннязаконодавства у галузі заповідної справи, озвучені ними, викладені мною увідповідних законопроектах, частина яких вже внесена на розгляд ВРУ за моїмавторством, і ще частина наразі готується до подання.
Проблеми у галузізаповідної справи, названі підрозділами Державної екологічної інспекції (вдужках зазначено, скільки підрозділів назвало дану проблему).
Законодавчі проблеми:
1.Неузгодженістьзаконодавства (конфлікт законів України «Про природно-заповідний фонд України»,«Про рибне господарство», «Про промислове рибальство та охорону воднихбіоресурсів»(3);
2. У Законі України «Про природно-заповідний фонд України» не розписані функціїорганів місцевого самоврядування та повноваження органів виконавчої влади намісцях щодо охорони ПЗФ (2); функції сільських рад , передбачені законодавствомпро ПЗФ, тепер ліквідовані по лінії земельного законодавства, чим створенонизку неясностей, хто має погоджувати створення ПЗФ, передавати земліновостворених нацпарків їх адміністраціям або брати на себе охороннізобов’язання (1);
3. Ліквідаціятериторіальних підрозділів Мінприроди ліквідувала можливість оформлення лімітівна спеціальне використання територій (6); суттєво ускладнилась робота поохороні і управлінню ПЗФ після ліквідації Державної служби заповідної справиУкраїни.
4. Слабка правовавідповідальність за порушення режиму охорони ПЗФ (1) та недостатній контроль за дотриманням режиму (2). При цьому, власники та користувачі більшості ПЗФне спроможні самостійно здійснювати охорону територій ПЗФ та виділяти на цекошти (1).
5. При створенніПЗФ, законодавство не передбачає відповідальність за порушення строківрозгляду клопотань та відмову прийняття рішень щодо створення ПЗФ (1);
6. Введення в експлуатацію нових підприємств на території ПЗФ нерідко здійснюєтьсявсупереч вимогам охорони заповідних територій (1);
7.Підпорядкування ПЗФ різним відомствам (2);
8. Нема важелівкомпенсації втрат об’єктам ПЗФ, що не мають власних адміністрацій іфінансування, тому користувачі не хочуть створення ПЗФ, бо грошей більше небуде а винні в порушеннях ,які можуть відбутись на новостворених ПЗФ - будуть саме вони (1), при цьому кошти стягнуті з порушників не йдуть наПЗФ,а в бюджет (1); користувачі не зацікавлені у створенні ПЗФ на їх території(6).
Адміністративні проблеми:
1. Відсутністьвинесення меж ПЗФ у натуру, що призводить до прийняття рішень органами місцевоївлади про відчуження земельних ділянок (19);
2.Користувачіземельних ділянок не погоджують встановлення меж вже існуючих територійПЗФ (1); на більшість ПЗФ відсутня земельно-кадастрова документація (1); форма6-зем не відслідковує ПЗФ, що створені без вилучення ділянок у користувачів(2); відсутня форма 3ДКПЗФ «Карти-схеми розташування територій і об’єктівПЗФ України». Регіонів - у масштабі 1:200 000, України - у масштабі 1:500000(3);
3. На більшостіПЗФ не встановлені інформаційні та охоронно-межові знаки (6);
4. Досі не проведенорозмежування земель державної і комунальної власності, внаслідок чого місцеві ради відмовляються брати охоронні зобов’язання на ПЗФ, посилаючисьна те, що їх повноваження поширюються лише в межах населених пунктів (1).
Порушення:
1. Самовільназабудова, або надання ділянок (3), засмічення (1), розпаювання (1), веденнялісового господарства на території ПЗФ (1);
2. Деякі ПЗФ вжепо факту не існують (2); при цьому давно не здійснювалась інвентаризація ПЗФ(2), охоронні зобов’язання видані на суб’єктів, які вже давно не існують (3).
Інституційні проблеми:
Розбіжністьнаукових і господарських інтересів, що негативно впливає на створення ПЗФ (1).
