Ключові аспекти відбудови економіки України

Відбудова – це завжди суспільний та політичний виклик для політиків, урядовців, громадськості та бізнесу.

Період відновлення пропонує унікальну можливість радикально оновити політичний та суспільний лад, підвищити якість виробничого комплексу України та наблизити його до технологічного рівня передових країн світу, закласти фундамент довгострокового зростання, та ще більше інтегрувати Україну до світової економіки. 

Поточні проблеми глобальної економіки

Глобалізація повинна була зблизити та використовувати взаємозацікавленість бізнесу, держави та суспільства замість конфлікту інтересів між ними. І хоча в цілому вона призвела до зменшення різниці бідності між країнами за рахунок держборгу та серйозному зростанню Китаю та Індії, але водночас глобалізація суттєво збільшила розрив між бідними та багатими всередині країн. А ця соціальна нерівність призводить до поступового вимирання нації, бо пандемія довела, що насамперед вмирали слабо захищені верстви населення. 

ВВП, як мірило благополуччя економіки введене у 1971 році довело свою недосконалість і підтвердило, що може бути лише виміром споживання виробленого продукту, але не благополуччя населення. Зростання ВВП напряму пов’язано із зростанням продуктивності праці, та населенням, яке виробляє та споживає цей продукт. У зв’язку зі зменшенням населення в Україні ще до війни, ми можемо розраховувати лише на зростання продуктивності праці, яке досягається введенням інновацій та новітніх технологій, трансформації бізнесу. Збільшення ж за рахунок державного боргу у вигляді кредитів від західних партнерів, які скоріш за все будуть йти у вигляді їх продукції та послуг - Україні абсолютно не вигідно. Єдиний державний борг, який можна акцептувати - це державний борг у розвиток сучасної інфраструктури на базі українського виробництва та інвестиції в освіту та перепрофілювання робочої сили. 

Тобто глобалізація це благо, коли у суспільстві дотримуються трьох умов: 

1) Існує соціальний договір про те, що зацікавлені сторони повинні досягти загальних цілей у довгостроковій перспективі, на певний час залишивши окремо короткострокові інтереси - це дозволить ще більше згуртуватись Україні всередені, та з ЄС і НATO назовні; 

Другим важливим елементом економіки відновлення має бути -  військова галузь. Війна показала, якщо ми не будемо виробляти високоефективні інноваційні системи бойової складової, або іншими словами не лише оборонного, а й атакувального характеру для стримання загарбницьких дій країни-агресора, ми будемо завжди країною, який щось просить для забезпечення власної безпеки.Такий розвиток повинен бути пов’язаний з новими типами ведення війн та розвитком технологій. У зв’язку з високою наукоміськістю таких систем, їх прибутковість повинна бути висока у випадку продажу іноземним країнам. 

Іншими словами, шлях до ефективної країни та економіки проходить через інтенсивне використання новітніх технологій, але з висновками та уроками, яке людство винесло з попередніх промислових революцій, які саме Україна повинна застосувати у себе: при збільшенні швидкості виробництва найбільш якісних товарів та зменшенню використання робочої сили, що забирає у людей роботу, ми повинні надавати новітні можливості навчання професіям майбутнього. При цьому ключовою задачею національного уряду, як зазначає Шваб у своїх виступах в Давосі на Всесвітньому економічному форумі, яку ми повинні винести з попередніх промислових революцій, стає якомога якісніша організація перепідготовки спеціалістів у партнерстві з бізнесом. Якщо кластерною економікою повинні займатися регіональні уряди у державно-приватному партнерства, то розвитком науки, новітніх галузей та перепідготовкою робочої сили повинен займатися національний уряд у співпраці з великим бізнесом та міжнародними корпораціями. 

Промислова революція

Україна все ще говорить про цифровізацію процесів та комп’ютерізацію регіонів та підприємств, а світ в 4-тій промисловій революції про штучний інтелект, великі дані, нейромережі та квантові обчислення. Нам потрібно підлаштовувати інфраструктуру та послуги під нові технологічні виклики та розуміти, що ринок ІКТ, стає таким же простим у використанні, як електромережі, питання лише в тому, як ми будемо рухатися: повільно та невпевнено чи повіримо та почнемо реактивно прискорюватися, віддамо державі та окремим компаніям як раніше, чи зможемо побудувати збалансоване державно-приватне партнерство у розвитку наукомісної економіки. 

Екологія

Без неї у сучасному світі неможливо побудувати економіку, в якій населення конкретної країни захоче існувати, розвиватись, народжувати дітей, зростати та залишатись. Світова економіка потужно працює нам тим, щоб до 2050 року звести викиди в атмосферу парникових газів до нуля. Якщо цього не зробити - людство очікує кліматичний колапс, а це означає що світові квоти на неекологічну продукцію, підвищення податків та інші обмеження на традиційну неекологічну економіку будуть зростати, чим будуть обтяжувати кожного громадянина України також, якщо ми не будемо брати до уваги нове відновлення української економіки з урахуванням екологічного чинника.  

 - Впровадження підходу з урахуванням компетентності, наскрізної (кросплатформової) цифрової компетентності, тобто коли вивчення предметів відбувається через використання цифрових технологій, таким чином, супутньо розвиваються цифрові навички; 

- Не зменшити, а збільшити рівень та якість знань, формувати сучасні навички та компетенції, навчити вчитись, вільно спілкуватись іноземними мовами, будувати індивідуальні траєкторії навчання, вводити нові спеціалізовані предмети, готувати до професій майбутнього та одночасно зробити процес навчання цікавим та захопливим - ключові завдання реформи освіти конкурентоздатної країни та суспільства. 

Головне, що здатна зробити цифровізація вцілову у державному управлінні та суспільстві - тримати баланс між трьома зацікавленими сторонами - державою, бізнесом та суспільством.

Якщо країни (або організації) не намагаються оновлювати свої сфери життєдіяльності технологіями та інноваціями, вони «випадають» з основних світових економічних тенденцій, тим самим лише посилюючи занепад своєї держави та бідність свого населення.