Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
16.11.2018 15:08

Процесуальний статус переможця електронних торгів

Заступник генерального директора з юридичних питань ДП "СЕТАМ"

Переможець електронних торгів по реалізації арештованого майна в судовому процесі з оскарження їх результатів

Реалізація арештованого майна є фінальною стадією виконавчого провадження та найбільш екстремальною за своїми характеристиками. В більшості випадків це відчуження власності особи, без її волі на це, і саме це відносить даний вид способу переходу права власності правочинів з підвищеною ризикованістю. Загалом в світі арештоване майно відноситься до переліку так званих токсичних активів — Toxic Assets, що характеризуються специфічним способом придбання такого майна та наявністю подальших юридичних ризиків для Покупця — Інвестора.

Дух і буква Закону України “Про виконавче провадження” безумовно направлені в першу чергу на задоволення вимог кредиторів, шляхом виконання відповідних судових рішень. Проте, на даний момент, близько 40-50% всіх виконавчих проваджень, за якими здійснюється стягнення заборгованості, доходять до стадії реалізації майна боржників. Таким чином, ключовою фігурою в процедурі виконання судового рішення зі стягнення заборгованості стає Переможець електронних торгів, адже саме він безпосередньо фінансує покриття задоволення вимог кредитора та приймає на себе юридичні ризики скасування результатів.

Таким чином, при судовому оскарженні результатів електронних торгів важливим є забезпечення права Переможця на судове представництво у тому статусі, який дозволить ефективно здійснювати захист його прав та інтересів.

В останні роки популярною судовою практикою було залучення Переможця в якості третьої особи, що, на мою думку, може бути результатом нерозуміння результатів електронних торгів як юридичного факту та статусу переможця торгів у відношенні до реалізованого мана.

Для правильного встановлення процесуального статусу Переможця необхідно чітко розуміти, що результати електронних торгів арештованим майном безумовно є Правочином.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном [1]. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається зі змісту статей 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину [3].

Сторонами у справі про визнання електронних торгів недійсними має бути продавець — відділ державної виконавчої служби/приватний виконавець, організатор торгів, покупець — учасник електронних торгів, для яких настали наслідки угоди і можуть наступати наслідки визнання угоди недійсною. Також, необхідно відзначити, що аналогічну позицію висловив Верховний суд у постанові від 05.06.2018 року № 910/856/17, розглядаючи доводи скаржника щодо необхідності залучення у цій справі переможця електронних торгів в якості відповідача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, та порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції — «Згідно із частиною першою статті 24 ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції, господарський суд за наявністю правових підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Предметом позовних вимог є визнання електронних торгів недійсними. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця — учасника електронних торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором» [3].

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем [2].

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).

З урахуванням наведеного, приходимо до висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба/приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування [4].

Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17. У наведених постановах касаційний суд висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організатору електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net