Автоматична фіксація порушень ПДР - знову на ті ж граблі?
Встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі як неконституційний приклад правила "все нове - добре забуте старе"
14 липня 2015року Верховна Рада України 267 голосами «за» проголосувала законопроект ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодовдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Безумовно такийзаконопроект був логічним в світлі реформи органів внутрішніх справ, створеннянаціональної поліції і мав би вирішити ті проблеми з регулюванням правовідносинв сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що існували досі.
Однак, очевидно,що як і автори, так і ініціатори прийняття такого закону в світлі законодавчоїініціативи не хотіли створити нічого нового і знову наступили на ті ж «граблі».Напевне, в цьому випадку керувались народною мудрістю – «все нове – добре забуте старе».
Загаломпередбачено чимало змін. Це і введення системи штрафних балів за порушенняправил дорожнього руху, це і встановлення «статичних» розмірів штрафів усанкціях статтей КУпАП, що передбачають відповідальність за порушення правил дорожньогоруху і багато іншого.
Але законодавцізнову вирішили повернутись до всім забутої проблеми адміністративноївідповідальності у випадку фіксування порушень правил дорожнього руху вадміністративному режимі.
Данимзаконопроектом КУпАП доповнюється статтею 14-2 «Відповідальність за адміністративні правопорушення у сферізабезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі».
Частина 1 цієїстатті гласить:
Адміністративнувідповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньогоруху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, щодають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно іззаконодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційнихсистемах), несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстрованотранспортний засіб.
Чекайте, це вжеколись таке було. Дежавю? – спитаєте ви. Так було. В 2008 році КУпАП булодоповнено статтею 14-1 з назвою «Відповідальністьвласників (співвласників) транспортних засобів».
Давайте в такомувипадку порівняємо ці дві статті – 14-1 та 14-2:
14-1 | 14-2 |
До адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. | Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб. |
Як бачите змістпрактично аналогічний. Підміна понять «власник»та «особа, за якою зареєстрованотранспортний засіб» є оманливою. Ці поняття є тотожними, адже відповідно до«Порядку реєстрації транспортних засобів», затвердженого Постановою КМУ №1388від 07.09.1998 р. здійснюється реєстрація транспортних засобів саме за їхвласниками.
Продовжуючи дану тему, варто зазначити, що РішеннямКонституційного Суду України від 22.12.2010 р. положення ст. 14-1 КУпАП визнанонеконституційними.
Як зазначено вп.4.1. даного Рішення, - Конституційний Суд України на підставінаведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедурапритягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційнихпринципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенстваправа в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та іншінормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повиннівідповідати їй.
Принцип правовоївизначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина івтілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваностізастосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеженнябудь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особівідокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичнінаслідки своєї поведінки».
Головненауково-експертне управління Верховної Ради України у висновку до згаданогозаконопроекту зазначило, що
«Вказаніположення проекту є юридично неприйнятними з огляду те, що на запропоновані уданому законопроекті зміни також створюють правову невизначеність у даному питанні й ще більшеускладнюють практичне застосування низки статей Особливої частини КУпАП, якимипередбачається адміністративна відповідальність у сфері забезпечення безпекидорожнього руху. Запропонована у проекті презумпція вини власника транспортногозасобу або особи, яка його ввезла на територію України, й перекладення на нихобов’язку доведення своєї невинуватості суперечать презумпції невинуватостіособи у вчиненні адміністративного правопорушення і тому, на нашу думку, єнеприйнятними»(абзаци 1 та 2пункту 1 Висновку).
Крім Головногонауково-експертного управління «в дзвони били» й у Головному юридичному управлінніВерховної Ради України, які зазначили у зауваженнях до законопроекту наступне:
«Враховуючивищевикладене, вважаємо, що проект не містить достатніх і завершених правовихмеханізмів реалізації його положень, як того вимагає конституційний принципправової держави і на недопущення чого неодноразово зверталася увагаКонституційним Судом України (рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від30 вересня 2010 року №20-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010). Єнезрозумілою пропозиція щодо розгляду справ про адміністративні правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичномурежимі, в закритому режимі (нова редакція частини першої статті 249 проекту).На нашу думку, це є порушенням принципу гласності та відкритості» (пункт 1Зауважень).
Звершуючи,хочеться задати питання, яке однак є в цьому випадку риторичним – «А чипотрібна Україні така реформа, яка повторює старе та не відповідає КонституціїУкраїни?».
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика вчора о 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін вчора о 21:00
- Проведення обшуку без ухвали слідчого судді Євген Морозов вчора о 19:56
- Закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України Андрій Хомич вчора о 19:45
- Продаж майна боржника на електронному аукціоні Павло Васильєв вчора о 14:50
- Місце проживання дитини після розлучення: досвід та практика Світлана Приймак 02.11.2024 20:08
- Неконкретність вимог податкового органу для розблокування податкових накладних Євген Морозов 02.11.2024 19:05
- МВФ і пенсії Андрій Павловський 02.11.2024 11:49
-
Що подивитись у кіно. Три новинки тижня
Життя 7283
-
Озеро Гарда: шість найкрасивіших міст на найбільшому озері Італії
Життя 6108
-
Рекорд року. Український експорт у жовтні досяг $3,8 млрд: список головних товарів
Бізнес 1421
-
Тисяча Зеленського. Гроші можна буде отримати не лише в Дії
Фінанси 1364
-
Поспілкуватися з рослинами. У Лондоні вперше представлять сад зі штучним інтелектом
Життя 1269