Відповідальність за колаборацію. Про що не подумали законотворці

Із 2014 року українське суспільство турбувало питання, коли ж за співпрацю з ворогом почнуть саджати.

В січні цього року, після того як в боротьбу за звання головного патріота країни вступив Володимир Зеленський, «Європейська солідарність» вирішила підняти градус патріотизму і запропонувала ввести відповідальність за колаборацію. Звичайно, не зрозуміло, чому за часів каденції Петра Порошенка це питання не було вирішено, але це, як і багато інших питань, без відповіді.

23 лютого «Європейська солідарність» зареєструвала так званий «законопроект про колаборацію» (р.№ 5135). Наступного дня гонку боротьби з колаборантами підтримали «Слуги народу» і зареєстрували свій законопроект р.№5144.

З політичної точки зору законопроект «Слуг народу» виглядає, як рефлексія на дії політичних опонентів, і вони здебільшого намагаються перехопити ініціативу у політичних опонентів, аніж розібратись в тонкощах колаборації.

На таку думку наштовхують дві речі.  Перша - не дивлячись на те, що їх законопроект є альтернативним до законопроекту «ЄС», але як альтернативний він не зазначений, що може означати лише одне, на сектор реєстрації Апарату натиснули, щоб ніде в інформпросторі не лунала фраза «альтернативний». Друга «слуги» подали два законопроекти по колаборації. При чому перший р.№5143 побудований на посиланнях на не існуючу нині статтю 111-1 КК України. За великим рахунком сектор реєстрації не мав це реєструвати, але судячи з усього була політична воля.

Що ж до самих законопроектів.

Проект «Європейської солідарності»

Визначає «колабораціонізм», як умисне і добровільне співробітництво громадянина України з державою-агресором або її представниками у будь-якій формі, в інтересах держави-агресора і на шкоду національній безпеці України чи її союзників, -

Під формами колабораціонізму розуміються:

1) участь у збройному конфлікті на боці держави-агресора, зокрема для забезпечення підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування;

2) публічні заклики, спрямовані на підтримку чи співробітництво з державою-агресором та/або окупаційною владою;

3) ведення господарської діяльності спільно з окупаційною владою та суб’єктами господарювання, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, незалежно від місця реєстрації таких суб’єктів господарювання;

4) організація та проведення під контролем держави-агресора виборів, референдумів, опитувань, плебісцитів та інших форм безпосереднього волевиявлення громадян на тимчасово окупованих територіях;

5) організація масових заходів політичного характеру (мітинги, демонстрації, пікетування, страйки тощо), в рамках співробітництва з державою-агресором, з метою сприяння та надання їй допомоги у здійсненні агресивних дій проти України, підтримки органів, самопроголошених чи створених державою-агресором, які виконували чи виконують на тимчасово окупованій території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, а також активна участь у таких заходах з метою підтримки цих органів;

6) неодноразове розміщення для загального перегляду у мережі Інтернет закликів до підтримки дій держави-агресора у здійсненні нею агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України; закликів до підтримки органів, самопроголошених чи створених державою-агресором, які виконували чи виконують на тимчасово окупованій території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, а також розповсюдження такої інформації в мережі Інтернет з метою забезпечення зазначеної підтримки;

7) вступ на посади в органах, самопроголошених чи створених державою-агресором, які виконували чи виконують на тимчасово окупованій території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, якщо такі посади пов’язані з управлінням, прийняттям рішень відповідного органу та / або участю в процесі розробки і ухвалення таких рішень;

8) передача матеріальних та нематеріальних ресурсів регулярним військам держави-агресора, радникам, інструкторам і найманцям, що направлені державою-агресором, а також незаконним формуванням, підпорядкованим органам, самопроголошеним чи створеним державою-агресором, які виконували чи виконують на тимчасово окупованій території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування;

9) організація та участь у проведенні інформаційних компаній, спрямованих на забезпечення підтримки держави-агресора при здійсненні нею збройної агресії проти України; підтримки органів, самопроголошених чи створених державою-агресором, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування.
 

Проект «Слуг»

Визначає колабораціонізм, як:

Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до:

1) підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора;

2) співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;

3) невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями України.

2. Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Здійснення громадянином України пропаганди у навчальних закладах, незалежно від типів та форм власності, з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора у таких навчальних закладах.

Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно- господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Організація та проведення заходів політичного характеру та/або здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

 Обидва законопроекти подібні в одному, вони перетинаються і частково дублюють положення ст.111 КК України «Державна зрада», яка передбачає відповідальність за діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

«Колабораціонізм» - це співпраця з ворогом. У вузькому значенні це співпраця з окупантом на окупованій території. У світі існує проста формула, або співпраця з ворогом у будь-якій формі прирівнюється до держзради, або «колабораціонізм» трактується у вузькому змісті інакше виникає колізія.

У випадку України, обидва законопроекти допускають таку колізію, що в разі прийняття їх у запропонованій редакції приведе до перегляду справ, злочинців, які вже були засуджені за ст.111 КК України. І цим, звісно, скористаються. Адже відповідальність за держзраду починається від 10 років позбавлення волі, а колабораціонізм у редакція обох законопроектів передбачає відповідальність від трьох років позбавлення волі.

Введення відповідальності за колаборацію – це позитивний крок, адже дозволить зняти питання, яке було підняте в 2014 році, де межа між вимушеною співпрацею з ворогом, а де співпраця із корисливих намірів («Колабораціонізм»). У той же час зайве політиканство наших політичних еліт, може нашкодити, і ідеальним виходом із ситуації, це доопрацювати будь-який із законопроектів із залученням юристів, а не «політологів» і «політиків».