Пристрасті за "Нафтогазом"

Сага Юлії Тимошенко і «Нафтогазу» мені нагадує сюжет безсмертного твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Я не маю на увазі, що тисячі українців отримавши платіжки підуть палити маєтки Вітренка і Коболєва у Конче-Заспі, і Тимошенко буде їх отаманом. Я маю на увазі менш веселий епізод цього твору, а саме вбивство старим Тарасом сина Андрія.

Юлія Тимошенко своїм вольовим рішенням Прем’єр-міністра України у 2008 році прибрала посередників у торгівлі російським та туркменським газом, а саме РосУкрЕнерго і створила систему при якій «Нафтогаз» і жив останні десять років.

Монополізувавши імпорт газу «Нафтогаз» тим не менш продовжував бути збитковим? Чому? Спитайте в їх менеджменту, який сором’язливо їздить на недешевих авто та живе у замках. Впевнений і Олегу Дубіні, і Євгену Бакуліну є що розповісти з цього приводу.

Пройшло десять років, «Нафтогаз» перетворився на доволі потужного монополіста на ринку і попри всі стратегічні завіряння, щодо бажання демонополізуватись, поки запам’ятався лише тим, що намагається «віджати» внутрішні газові мережі в облгазів.

Заява Юлії Тимошенко щодо необхідності ліквідувати «Нафтогаз», я б розглядав саме як конфлікт «батька й сина», до речі керівника «Нафтогазу» теж звати Андрій. І цей конфлікт не через те, що «дитина» була погана від початку, а в тому, що закохавшись у гроші вона забула, що створювалась не заради багатомільйонних премій і броньованих Cadillac його керівництва, а заради захисту інтересів українців в частині розпорядження їх майном, а саме – надрами.

Відверто кажучи Андрій Коболєв доволі сильно опалився на тезах, що Україна не купує російський газ. Купує ще й як. Більше того, тільки російський і купує проводячи його по бухгалтерії, як реверс з країн Європи, хоча на справді він не завжди полишає митну територію України. Дуже тонко на це колись натякнув Генеральний прокурор Юрій Луценко, коли порушив проти керівників «Нафтогазу» кримінальну справу за несплату ПДВ при реверсі російського газу, справу швидко зам’яли, але легкий тролінг запам’ятався. Більше того, ціна на газ доволі сильно відрізняється від ціни реверсу, в середньому фірми-прокладки з Польщі та Угорщини продають нам його із накруткою 38-42$/тис.куб. Керівництво «Нафтогазу» постійно заявляє, що саме стільки коштує транзит російського газу в Європу і назад, але…»Нафтогаз» за цей транзит і так отримує гроші від «Газпрому», славнозвісні 3 млрд.$ на рік. Тобто Росія нам проплачує транзит свого ж газу, який ми купуємо потім як «європейський». Звідки береться маржа в 38-42$/тис.куб. у такому випадку? Та чи має місце «реверс»? Якщо є, то де сплачені податки?

Друга «подача в штангу» керівництва «Нафтогазу» - це спроба продати 49% ГТС. От тільки задумайтесь, щоб було б, якби в 2012 хтось запропонував продати «трубу» росіянам, та всі чесні і незаангажовані ЗМІ» на дибки стали, а сьогодні це називається залучення іноземних інвестицій. Ви кажете, що продавати будем лише західним інвесторам? А що в Україні законодавчо обмежені права російських інвесторів? З якого часу?

Навіть якщо припустити, що частину нашого ГТС придбають добрі європейці або США, то виникає питання, якщо ГТС дає прибуток 3млрд.дол/рік (49% - 1,5млрд.$ відповідно), то чи потрібно її продавати за 7 млрд.дол? Єдиною логікою в такому кроці є залучення західних партнерів, щоб вони перестали потайки підтримувати будівництво «Північного потоку-2» і «Південного потоку». Тоді логіка продажу курки яка несе золоті яйця по ціні м’яса в цій курці дійсно є. І вона навіть виправдана, якщо не враховувати, що в 2011 році Комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Оттінгер прямо заявив, що інвестиції в українську ГТС можливі лише за гарантій з боку Росії  щодо прокачки газу та відмови від «Південного потоку» (тоді ще не знали, про «Північний потік-2»).

Тобто європейцю сюди не полізуть, американці цікавляться більше внутрішніми газовими мережами, адже прогматично розуміють, що на відміну від центральної «труби» внутрішні мережі завжди будуть потрібні, то ж для кого придумана ця приватизація? Питання залишається відкритим.

Банкова відреагувала доволі жорстко на критику своєї годівниці меми в стилі: «руйнації Нафтогазу хоче лише Опоблок і Тимошенко», або «Коболєв хоче знищити Газпром, а Тимошенко – Нафтогаз, хто з них патріот вирішуйте»…Це все звичайно весело, але є два цікаві факти:

1)     проти «Газпрому» досі не введено санкції з боку України, до речі на відміну від США;

2)     покажіть людину в Україні, яка не хоче придушити в обіймах менеджерів із преміями в десятки мільйонів доларів

решті-решт є не думаю, що хтось дійсно планує знищити «Нафтогаз», як структуру. Вважаю, що такі заяви лише бажання зіграти на ненависті українців до менеджменту «Нафтогазу». Максимум, що може очікувати «Нафтогаз», як структуру – це демонополізація її функцій і повноважень відповідно до вимог МВФ.