Соціальна реклама на службі в партії

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розповсюдження соціальної реклами на телебаченні і радіо (р.№8616).

Боротьба за свободу слова інодо перетворюється у боротьбу із самим словом. Саме такі думки приходять на думу коли перечитуеєш проект Закону (р.№ 8616).

Законопроектом пропонується внести зміни до законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” в частині надання повноважень Національній раді:

- надавати висновок про відповідність змісту соціальної реклами вимогам чинного законодавства;

- застосовувати санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог законодавства щодо порядку розповсюдження соціальної реклами  (зокрема,  розповсюдження соціальної реклами без позитивного висновку (якщо рекламодавцем є державний орган та/або орган місцевого самоврядування, їх посадові особи) або у разі наявності негативного висновку (для інших рекламодавців) Національної ради про відповідність її змісту вимогам чинного законодавства, недотримання вимог щодо відокремлення її від інших програм та передач тощо).

Проектом Закону також пропонується внести зміни до Закону України “Про рекламу” в якому, зокрема передбачити, що соціальна реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-,  відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу або коментарів ведучих з використанням слова “соціальна реклама”.

Вводяться преференції для тих мовників, які безкоштовно транслюватимуть соціальну рекламу понад встановлену законом тривалість. Відтак пропонується Телерадіоорганізації, яка безкоштовно транслює соціальну рекламу у обсязі, який перевищує 5 відсотків ефірного часу, має право пропорційно збільшити час мовлення відведений на рекламу і телепродаж, на телебаченні до 20 відсотків, а на радіо до 25 відсотків протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення.

У той же час викликає застереження пропозиції визнати соціальною рекламою інформацію про  висвітлення державних безкоштовних програм, спрямованих на захист державності, громадського порядку, підвищення обороноздатності держави тощо. В умовах України це може перетворитись на постійну рекламу одного чи іншого урядовця в залежності від політичної кон’юнктури. У передвиборчий період це може перетворитись на безкоштовну політичну рекламу політсили, яка контролює окремий орган виконавчої влади, або Уряд, або конкретного політика.

Звертає на себе увагу той факт, що отримання обов’язкового висновку Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо відповідності аудіовізуальної інформації визначеним чинним законодавством вимогам до соціальної реклами необхідне лише у випадку, коли замовником такої реклами є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, або їх посадова особа.

У випадку, коли замовником соціальної реклами є не державне підприємство установа і організація звернення за висновком є не обов’язковим. Хотілося б нагадати, що свого часу у 2012--2013 роках багатьма каналами котилась хвиля реклами «переходь на цифрове телебачення», все б нічого, якби три компанії, які займались запровадженням цифрового телебачення не мали кіпрське погодження та не були пов’язані з мільярдером Ренатом Ахметовим. Відповідно логічніше б було запровадити попередню оцінку соціальної реклами для всієї аудіовізуальної інформації, яка претендує на визначення «соціальна реклама».

Відповідно, законопроект і регламентує важливу частину суспільних відносин, втім не вирішує головної проблеми. Яким чином не перетворити соціальну рекламу на безкоштовну піаркомпанію політиків та рекламу приватних послуг окремих олігархів.