Варяги не винні

«…І пішли за море до варягів і сказали тим: «Земля наша велика, а порядку в ній немає. Приходьте княжити та олодійте нами». Так починається сказання у «Повісті врем’яних літ» про запрошення варягів.

Як казав класик, історія повторюється двічі: спочатку у виді трагедії, а потім - фарсу. Не берусь судити, що зараз відбувається з Україною, трагедія чи фарс, але запрошення іноземців на держані посади не могло не викликати зацікавленість електорату та істориків.

Відтак за рік на державних посадах України відпрацювали:

Абромавічус Абрамас (Литва) – Міністр економіки України;

Яресько Наталія Енн (США) – Міністр фінансів України;

Хатія Деканоїдзе (Грузія) – Керівник національної поліції України;

Міхо Саакашвілі (Грузія) – Голова Одеської обласної державної адміністрації;

Давід Сакварелідзе (Грузія) – Прокурор Одеської області;

Гія Гетсадзе (Грузія) – Заступник міністра юстиції України;

Гіоргі Лорткіпанідзе (Грузія)- т.в.о.начальника ГУНП в Одеській області;

Олександр Квіташвілі (Грузія) – Міністр охорони здоров’я України;

Довгий час реформу супроводжував консультант Ека Згуладзе (Грузія-Франція).

Можна доволі довго сперечатись про рівень компетенції та успіхів тих, чи інших посадовців. І право на життя мають всі думки у діапазоні від «провалились» до «врятували країну у складний момент».

Я хотів би зосередитись трохи на інших речах.

Відразу хочеться сказати, що більшість із «варягів» зухвало порушують статтю 4 Конституції України, а саме - норму про єдине громадянство. З усіх вищезазначених осіб тільки Саакашвілі має єдине громадянство і то завдяки своїм «політичним прихильникам» у самій Грузії. Всі інші таким здобутком похвалитись навряд чи можуть.

Відтак наші «порушники», хоча і позиціонують себе, як частина коаліційної влади, все ж не є монолітною складовою. Адже «грузинський десант» орієнтується у своїх діях виключно на Саакашвілі; Абромавічус на - корпоративні інтереси окремих компаній, які його лобіювали на цей пост; Яресько - на Вашингтон, який символічно є і столицею США і штаб-квартирою МВФ.

До того ж Наталія Енн дійсно заслуговує на повагу, адже в неї однієї є комплексний план. І хай це план щодо нищення та подальшої трансформації фінансового і банківського сектору України, але наявність плану завжди краще ніж його відсутність. Також вона здійснює ефективний контроль над використання кредитних коштів та відповідності фінансової  політики України інтересам США.

На мою думку, вона є найбільш ефективним менеджером цього Кабміну. Якщо вона стане наступним Прем’єр-міністром України, а Саакашвілі  - Міністром інформаційної політики (відверті успіхи у нього поки що є тільки в цій царині), то цей тандем здатний оживити урядове болото, яке тхне так, що чути аж за океаном.

На жаль, я змушений констатувати, що комплексного бачення реформ не було продемонстровано жодним членом Уряду, окрім, як я вже зазначав, громадянкою США Яресько. Причин тут декілька: 1) низький рівень компетентності окремих міністрів; 2) не здатність компетентних міністрів впроваджувати реформи, 3) блокування реформ та ініціатив, компетентних та спроможних на реформи міністрів, які безпосередньо могли підвищити ефективність влади безпосередньо Порошенка та Яценюка.

Демонстрація «варягів» українському суспільству була продиктована як революційною модою, так і необхідністю списати відсутність реформ на гастарбайтерів. І необхідність такого кроку було прекрасно видно ще у грудні 2014 року.

Адже проблема не в громадянстві, чи національності міністра - це лише привід для спекуляцій (хоча особисто мене непокоїть, що міністри моєї країни плюють на мою ж Конституцію). Дійсна причина проблем України як держави – це тандем Порошенко-Яценюк. Поки ці два «державні діячі» будуть мати можливість активно впливати на внутрішню політику, доти ми приречені жити у зубожілій державі та споглядати за тим, як Україна крок за кроком під переможні реляції політиків, проплачених блогерів та журналістів буде деградувати.