Компенсація у авторському прав

Під час здійснення автором комерціалізації створених власноруч об’єктів авторського права, трапляються випадки, коли недобросовісні особи незаконно здійснюють використання об’єкта, що захищається авторським правом.

Людина, в силу своїх інтелектуальних здібностей, схильна до створення об’єктів творчої та інтелектуальної діяльності. Значна кількість авторів створюють свої твори з подальшою думкою про отримання прибутку. Зокрема, метою створення об’єктів інтелектуальної власності, в даному випадку авторського права, може бути монетизація об’єктів творчої інтелектуальної діяльності.

Під час здійснення автором комерціалізації створених власноруч об’єктів авторського права, трапляються випадки, коли недобросовісні особи незаконно здійснюють використання об’єкта, що захищається авторським правом. Здебільшого, автори помічають факти несанкціонованого використання випадково та не мають ніякого уявлення, як саме зупинити правопорушників.

Одним із методів захисту порушених прав може стати подання позовної заяви до суду. Проблематика судового захисту полягає у визначенні способу цивільно-правового захисту у випадку порушення. Необхідно наголосити, що у відповідності до ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України та спеціального законодавства, а саме ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор має такі способи захисту своїх прав:

-вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

- вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

- брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

- вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

- вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

- вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Необхідно відмітити, що відшкодування завданої шкоди є основними способом захисту у справах про порушення авторського права. В більшості випадків, позовні заяви ґрунтуються саме на даних способах захисту, що дозволяє досягти позитивних результатів.

Стягнення доходу отриманого від реалізації чи підробки самого об’єкту авторського права, чи товару із використанням вищезазначеного способу захисту є доволі складним процесом. Складність полягає у доведенні кількості отриманого доходу саме від реалізації об’єкта авторського права. Якщо мова про юридичних осіб, то довести кількість отриманого прибутку можливо лише тоді, коли наявна інформація безпосередньо з податкової звітності. Якщо мова про фізичних осіб-підприємців, то в даному випадку процес доказування ускладнюється тією обставиною, що ФОПи у своїй податковій звітності зазначають лише загальну суму отриманого прибутку і не класифікують його.

Розглянемо відшкодування втраченої вигоди. Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок, що розмір упущеної вигоди, у справах про порушення авторського права, розраховується з суми ліцензійних договорів. Важливою умовою таких ліцензійних договорів є те, що ліцензія має бути обов’язково діючою та укладеною відносно того об’єкта, права на який були порушені.

Тепер розглянемо найдієвіший спосіб захисту прав та інтересів авторів, з точки зору судової практики – компенсацію. Згідно з п.г ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації , що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу . Отже, розмір компенсації може варіюватися від 32 000 до 160 000 000 гривень. Сума заявленої компенсації може залежати від:

а) кількості об’єктів, права на які були порушені;

б) тривалість порушення;

в) вина правопорушника;

г) майновий стан юридичної чи фізичної особи, яка здійснювала порушення авторських прав.

ґ) власне переконання судді.

Також, важливою умовою є доведення самого факту порушення авторських прав юридичною чи фізичною особою. Стосовно майнового стану порушника – суд свідомо, не буде навмисно присуджувати не підйомний розмір компенсації. Однак, не можна відкидати людський фактор судді у справах з приводу інтелектуальної власності, адже доволі невеликою є кількість суддів, що реально спеціалізуються на інтелектуальній власності в Україні.

Виходячи із судової практики та вищезазначеного, найдієвішим способом відстояти свої авторські права у судді є компенсація. Можливо, у зв’язку зі створенням спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності статистика застосування вище згаданих способів зміниться, але на сьогоднішній день ситуація складається на користь способу захисту - стягнення компенсації.