Підтверджуємо форс-мажор правильно!

Аналізуючи деякі ситуації, які вже склалися з виконанням певних господарсько-правових та цивільно-правових зобов᾽язань через запроваджений в Україні карантин, хочу звернути Вашу увагу на наступне:

Пунктом 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року за № 530-ІХ було внесено зміни до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка після слів "введення комендантської години" була доповнена словами "карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України". Але це ще не свідчить про настання для певної особи, як контрагента (сторони) за укладеним договором, форс-мажорної обставини.

Відповідно до нинішньої редакції ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) здійснюється Торгово-промисловою палатою України (надалі – ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Отже, наявність форс-мажорних обставин повинно посвідчуватися виключно сертифікатом про форс-мажорні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться і в ст. 617 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що сам по собі факт існування обставин (наприклад, введення воєнного чи надзвичайного стану, карантину, та інше) форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов᾽язань. Другим важливим моментом поряд з цим є те, що існування форс-мажорної обставини звільняє сторону договору від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов᾽язання, проте не звільняє від обов᾽язку виконати це зобов᾽язання після припинення форс-мажору.

Порядок посвідчення форс-мажорних обставин ТПП України та її регіональними палатами визначається Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України за № 40(3) від 15.07.2014 року (надалі – Регламент).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Відповідно пункту 3.2 цього ж Регламенту, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Таким чином, настання форс-мажорної обставини для певного суб᾽єкта господарювання або фізичної особи підтверджується виключно сертифікатом про форс-мажорні обставини, який повинен бути виданим ТПП України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічна ч. 1 ст. 193 ГК України норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Зазвичай сторони договору передбачають порядок, умови (способи) підтвердження та строки повідомлення іншої сторони (контрагента) про настання форс-мажорної обставини чи обставин стороною, для якої настали такі обставини. І ви повинні дотриматися цих строків, умов та порядку!

Таким чином, резюмуючи викладене, при повідомленні про настання форс-мажорних обставин слід дотриматися таких вимог:

- настання форс-мажорної обставини чи обставин повинно бути посвідчено відповідно до вимог закону та існуючого між сторонами договору;

- повідомлення про форс-мажорну (-ні) обставину (-ни) повинно бути здійснено у визначений договором строк;

- повідомлення про форс-мажорну (-ні) обставину (-ни) повинно бути здійснено у визначений договором спосіб;

- враховувати, що не кожна визначена законом обставина, саме для Вас може стати форс-мажором.

І на звершення, в ситуації, яка сталася в нашій країні, в якій заручниками опинилися як громадяни, так і представники бізнесу, зичу Всім мудрості та за можливістю знаходити порозуміння, досягати домовленостей та можливо поступитися один одному, інакше нас чекає не лише тривалий занепад та кома (сподіваюсь не смерть) деяких галузей економіки, але й тривалі судові процеси.