Судова реформа відміняється?

Так звану “судову реформу Зеленського” було частково визнано неконституційною. Зокрема, такими, що не відповідають Конституції України суд визнав одразу 5 основних законодавчих нововведень.

Чому не бути скороченню суддів Верховного Суду з 200 до 100?

Конституційний Суд зазначив, що оскільки у Конституції є вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади, його не можна розширити, чи звузити. З огляду на те, що серед підстав не зазначається “звільнення законом”, таке скорочення складу могло б порушувати гарантії незалежності суддів і робило б їх залежними від політичних  настроїв Верховної Ради.

Що важливо, Венеційська Комісія також вказує на те, що таке законодавче нововведення судової реформи ставила у залежність від політичної більшості склад Верховного Суду, адже склад суду може опинитись під загрозою змін з кожним новим складом Верховної Ради України.

На думку  Венеційської Комісії, у зв’язку з великим навантаженням на Верховний Суд, не можна говорити про скорочення суддів Верховного Суду. При цьому хоч комісія й погоджується, що Верховний Суд варто реформувати, але лише після зменшення обсягу справ, зокрема, шляхом реформування судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статистикою від Голови Верховного Суду Валентини Данішевською, у середньому Верховний Суд у складі 193 суддів отримує 360 справ щодня. При цьому досі нерозглянутими залишаються більше, ніж 63 тисячі справ.

А що ж зі скороченням складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України?

Передбачалося, що склад ВККС з числа 16 членів скоротиться до 12 членів, які будуть призначатися Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу строком на чотири роки.

На думку Конституційного Суду така зміна кількості без запровадження відповідного перехідного періоду призвела б до зупинення добору й оцінювання суддів і створила б істотні перешкоди для функціонування ефективного судочинства.

Однак, зупинення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів передусім пов’язане з прийняттям президентського закону, а не зі спробою змінити кількість членів. Проте, можливо Конституційний Суд такою аргументацією висловив своє “обурення” вимушеною тривалою паузою у діяльності ВККС.

Примітно, що Конституційний Суд також не дуже схвально висловився щодо позиції Верховного Суду з приводу того, що більшість членів ВККС все ж таки має бути суддями.

І з цим не можна не погодитися, адже протягом останніх п’яти років ВККС у минулому складі (де більшість членів була чинними або колишніми суддями) провалила кваліфікаційне оцінювання суддів та рекомендувала до Верховного Суду 46 недоброчесних суддів. 

Експерти Центру демократії та верховенства права вже звертали на проблему якісного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів у своїх матеріалах: критично важливим фактором є дотримання членами критеріїв професійної етики та доброчесності і забезпечення участі представників громадськості у  ВККС. Детальніше – за посиланням.

Що  не так із Комісією з питань доброчесності та етики при Вищій раді правосуддя?

Комісія з питань доброчесності та етики – орган, завдання якого мало полягати у доборі нових членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та ініціюванні питання щодо звільнення членів Вищої кваліфкомісії і Вищої ради правосуддя. Комісія також мала бути уповноваженою моніторити інформацію щодо суддів Верховного Суду з метою виявлення вчинення ними дисциплінарних проступків.  

Очікувалося, що орган складатиметься з шести членів – три представників Вищої ради правосуддя та три міжнародних експертів. Однак, Вища рада правосуддя так і не змогла сформувати Комісію та навіть не спромоглась внести необхідні для її функціонування зміни до власного регламенту.

Конституційний Суд зазначив, що виключними повноваженнями притягувати суддів Верховного Суду до відповідальності наділена Вища рада правосуддя, і ці повноваження не можуть бути делеговані іншим органам. Також суд зазначає, що Конкурсну Комісію, як орган, утворений “при Вищій раді правосуддя”, закон не може наділяти контрольною функцією щодо Вищої ради правосуддя.

Що важливо, у Венеційської Комісії не виникало застережень щодо функціонування Комісії з питань етики та доброчесності, адже наразі в законодавстві було відсутнє врегулювання питання притягнення до дисциплінарної відповідальності саме членів Вищої ради правосуддя.  Певні питання у експертів викликали лише некоректність та недостатність регулювання окремих повноважень Комісії та їх реалізації (наприклад, звільнення членів Вищої ради правосуддя).

Насправді створення подібного органу стало вимушеною необхідністю з огляду на “кришталево чисту репутацію” чинних членів Вищої ради правосуддя. Ба більше, на прикладі добору суддів Вищого антикорупційного суду, можна простежити лише позитивні аспекти участі міжнародних експертів у конкурсних процедурах.

Чому не зменшать розмір суддівської винагороди суддів Верховного Суду?

Законом Президента також передбачалося зменшення з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 1 січня 2020 року це сума еквівалентна більше 150 тисяч гривень на місяць).

Рішення щодо визнання цього положення неконституційним суд аргументував тим, що матеріальне забезпечення суддів має бути належним. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення, як під час здійснення повноважень, так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку. 

Така позиція Конституційного суду не була несподіваною, адже вони завжди були на стороні збереження високих суддівських винагород, що демонструє одне з останніх рішень Конституційного суду щодо, зокрема, в контексті вирішення питання про грошове утримання для суддів у відставці.

З одного боку, зменшення суддівської винагороди виглядає як очевидне рішення, з огляду на те, що питання високих окладів у держслужбовців завжди було “ахіллесовою п’ятою” суспільства. До того ж, наразі існує необґрунтована прірва між винагородами суддів першої та апеляційної інстанції і суддів Верховного Суду: винагорода судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів, а судді апеляційних судів отримують винагороду на рівні 50 прожиткових мінімумів).

Однак, що важливо – законодавець жодним чином не пояснює необхідність у такому зменшенні, що, власне, наводить на думку про популістичність такого рішення.

 Чи зміниться процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності?

Новим законом передбачалися одразу декілька змін у процедурі притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності:

1. виявлення з будь-якого джерела обставин про вчинення суддею дисциплінарного проступку;

2. скорочені строки дисциплінарного провадження, які надають можливість здійснювати провадження за відсутності суддів (зокрема триденний строк для судді на підготовку відповіді);

3. повідомлення про засідання не пізніше, ніж за три дні до дня його проведення.

Конституційний Суд у своїй аргументації обмежився тим, що суддя має право на справедливе слухання; розгляд справи на його початковій стадії залишається конфіденційним, якщо суддя не вимагає іншого; рішення про дисциплінарне покарання, усунення з посади чи звільнення, повинні бути результатом незалежної перевірки.

У свою чергу, Венеційська комісія зазначила, що закон передбачав значно скорочені строки дисциплінарного провадження, які не здаються реалістичними. На думку Венеційської комісії скорочені строки можуть легко призвести не лише до необґрунтованих рішень через брак часу у суддів, а й до того, що Вища рада правосуддя не матиме часу для підготовки.

Загалом для під час подібного пришвидшення процесу дисциплінарного провадження необхідно варто враховувати принцип розумних строків та давати судді достатню кількість часу на підготовку відповіді.

Важливим є аргумент Венеційської Комісії, яка також зазначає, що дисциплінарну процедуру, натомість, слід спростити та пришвидшити шляхом зменшення надмірної кількості доступних способів захисту.

Що це все означає?

Ймовірніше за все, це не остання спроба перезапустити судову реформу в Україні. Деякі важливі питання досі залишаються відкритими: робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів, її склад та можливість подальшого формування Комісії доброчесності та етики. 

Тож, очікуємо на повторне ініціювання законопроектів, які нарешті розставлять усі крапки над “і”.