Фінансування діяльності факторингової компанії в Україні

У попередньому записі я аналізував причини, які перешкоджають розвитку класичного факторингу (про те, що це таке, також читайте там) в Україні. Сьогодні хочу більш детально розглянути питання джерел фінансування факторингових операцій.

Для початку хочу зазначити, що ринок класичного факторингу в Україні практично вільний. Станом на 30.06.2016 в Україні діє 481 факторингова компанія, у той же час послуги класичного факторингу надають близько двадцяти гравців (разом факторингові компанії і банки). Тобто абсолютна більшість факторингових компаній сьогодні займається викупом проблемних банківських кредитів та боргів перед банками. Така структура ринку відкриває широкі можливості для факторингових компаній, які шукають нові зони розвитку.

Варто пам'ятати, що надання послуг класичного факторингу вимагає, щоб у розпорядженні фактора була велика кількість вільних обігових коштів, адже чим більше фінансування фактор надасть, тим більший прибуток отримає. У той же час саме труднощі із залученням коштів є перешкодою для виходу на ринок класичного факторингу нових компаній.

Проаналізуємо структуру джерел фінансування факторингових операцій у І півріччі 2016 року за даними Нацкомфінпослуг.

Тобто в Україні факторингові операції майже на 82,2% фінансуються за рахунок власних коштів факторів. Ще більш промовисто ці цифри виглядають з урахуванням того, що у першому півріччі 2015 року цей показник становив 77,2%.

З урахуванням цього надання послуг класичного факторингу не під силу більшості факторингових компаній.

Як же знайти вихід із ситуації, що склалась?

Для відповіді на це запитання проаналізуємо структуру фінансування діяльності турецьких факторингових компаній (ринок факторингу Туреччини у 2016 році за даними організації Factors Chain International оцінюється у 39 310 млн. євро).

Компанія TURKRATING у своєму аналізі турецького ринки факторингу вказує, що головним джерелом (більше 70%) фінансування факторів у Туреччині є короткострокові банківські кредити від турецьких та іноземних банків. Великі факторингові компанії без проблем отримують такі кредити, у той час, як малі компанії мають до них доступ за вищими відсотковими ставками, а також під додаткові гарантії від акціонерів. Головним джерелом кредитування турецьких факторів є ощадні банки, інвестиційні банки та іноземні банки.

Ще одним механізмом залучення фінансування факторами у Туреччині є випуск облігацій. Така можливість стала доступна турецьким факторам у 2010 році.

У 2012-2013 обсяги коштів, отриманих факторами від клієнтів, росли пропорційно кількості капіталу, залученого факторами за результатами випуску облігацій. Так за даними TURKRATING, у 4 кварталі 2010 року факторами було залучено 3 229 млн. євро за рахунок банківських кредитів і випуску облігацій. У цей же період факторингові компанії отримали від дебіторів виплати у розмірі 3 817 млн. євро; у той самий час у 4 кварталі 2013 року фактори залучили 4 991 млн. євро за рахунок банківських кредитів і випуску облігацій і отримали 5 872 млн. євро від дебіторів. Таким чином ріст ринку факторингу внаслідок залучення факторами коштів за рахунок банківських кредитів та випуску облігацій очевидний.

Описаний досвід Туреччини можна взяти за приклад того, як створити джерела фінансування факторингових компаній, які надають послуги класичного факторингу. В Україні однак, цей досвід, поки що застосувати не можна, щонайменше з двох причин:

1. Вартість кредитів є надзвичайно високою. Залучення коштів за такими цінами призведе до того, що фінансування, яке фактори надають клієнтам, також буде невиправдано дорогим. Як результат послуги факторів будуть не по кишені бізнесу.
2. Облігації, які випускатимуть факторингові компанії мають гарантувати високу прибутковість. Враховуючи економічну нестабільність в Україні, інвестори купуватимуть тільки цінні папери з максимально високою дохідністю і мінімальним строком погашення.

Таким чином, поки ситуація в Україні залишатиметься нестабільною, очікувати розвитку ринку класичного факторингу не слід.