Як сплатити комуналку і залишитися в живих

Очікується підвищення тарифів на газ на 280% і опалення на 66% - як у цих умовах протриматися населенню України

У нашої керівної верхівкиз’явилася ще одна вада. Вичавлювання з себе інформації порціонно. Йдеться непро цензуру, а про замовчування якихось важливих речей. Та й не прозамовчування навіть, а так – про своєрідну мінімізацію емоційних ризиків.Приміром, загальна картина щодо того, як надалі розгортатиметься підвищеннятарифів на ЖКГ, починає вимальовуватися тільки тепер. Ні, ми-то з вамипрекрасно розуміли, що останнє підвищення цін буде далеко не останнім, але дужехотілося б, аби нам відразу «оголосити весь список» майбутніх витрат. Неоголосили. Пазли починають складатися лише зараз.

 А зараз відбувається от що.  Слово бере Гонтарєва і сповіщає, що газ длянаселення зросте у ціні у 2,8 раза, а опалення подорожчає на 66%. Чомусь цюінформацію повідомляє не міністр ЖКГ, і не міністр соцполітики, і не міністренергетики (а могли б, до речі, зібратися «консиліумом», та й заодно відповістина питання журналістів), а голова Нацбанку. Нацбанк тут ось до чого. Гонтарєвапояснює, на яких умовах від МВФ надійде черговий кредит. Нова програмафінансування від Міжнародного валютного фонду, каже вона, реалізовуватиметьсяупродовж 4 років. Від України при цьому вимагається «відпустити» ціни напослуги ЖКГ у вільне плавання.

То чи означатиме це, що тарифизростатимуть протягом усіх 4 років? Вочевидь, що так, хоча відповіді на цепитання немає. Якою буде кінцева сума сплати? Немає відповіді. Чисупроводжуватиме здорожчання індексація доходів населення, збільшення пенсій,збільшення прожиткового мінімуму? Немає відповіді. Чи відомо бодай те, колибуде перший етап подорожчання? Здається, у квітні (тобто платіжки з новимицифрами надійдуть у травні), але й це якось чітко не проговорюється. Другий жеетап підвищення тарифів стартує з жовтня-листопада – нібито так. Втім, можливе,й поквартальне підвищення цін, тобто у квітні, серпні та грудні. Чи є хоча бодин чиновник, який володіє усією повнотою інформації? Відповіді немає…

 В ЗМІ порахували, що, коливідштовхуватись від двох етапів здорожчання, то з 1 листопада 2015 року платаза однокімнатну квартиру площею у 30 квадратних метрів становитиме 640 гривень,за двокімнатну площею 50 кв. м – 1139 грн., за трикімнатну у 70 «квадратів» –1570 грн., за приватний будинок до 100 квадратних метрів – 1660 грн.  Це тільки з урахуванням нової ціни на газ таопалення, а чи зростатиме, приміром, вартість холодної та гарячої води, наразіневідомо. Гаряча, мабуть, дорожчатиме разом із газом. І це при тому, що з 1липня 2014-го гаряча вода у Києві вже подорожчала більше ніж на 70%, а холодна– на 130%. І це при середній зарплаті працюючої особи у 3,5 тисячі та припенсії у 1200 гривень, яку отримує переважна більшість з 14 мільйонівпенсіонерів, що проживають в Україні.

Отож, повторюся: всі знають, щокомуналку знову підкине догори, але ніхто не знає, на які суми ми виходитимемоу кінцевому підсумку. Але є й інші проблеми. Зокрема, відсутність реформ – як угалузі соцполітики, так і галузі енергозбереження. Почнемо з першого. Системасубсидіювання в Україні вкрай недосконала та застаріла. МВФ наполягає напровадженні адресних дотацій, але цього так і не зроблено. У результаті, яксправедливо зазначають експерти, допомогу від держави отримують не ті, хто їїдійсно потребує, а ті, хто більше споживає компослуг. А це, погодьмося, зовсімінші речі.

На шляху до отримання субсидійнерідко стоїть те рухоме або нерухоме майно, яке зареєстроване на члена родини.Це може бути старе авто чи хата у селі. Продаж авта чи батьківського дому закопійки не вирішить проблему з платоспроможністю власника, тож навіть якщо вінвідмовиться від першого й від другого, це ненадовго вирішить проблему з оплатоюкомунальних послуг, але, цілком вірогідно, позбавить людину останніх засобів доіснування. Місцеві бюджети також не зможуть допомогти містянам із додатковимивиплатами, бо їхні відрахування до державної скарбниці, як і раніше, дужезначні. Це привід поговорити про відсутність реформ також і у місцевомусамоврядуванні, але про це – іншим разом.   

Повертаючись до субсидій. Єдинийпрогрес у цій царині може бути пов’язаний із наміром Мінсоцполітики враховуватипри начисленні дотацій «чисту» зарплату. Тобто ті кінцеві – післявідмінусування податку – виплати, які отримують працівники підприємств на руки.Досі в довідках про дохід вказували «брудну» зарплату, що є, звичайно, жабсурдом. Мінсоцполітики вже підготувало акт, який тепер мають схвалити Мінфінта Мінекономіки.  Якщо всі три відомствадійдуть консенсусу, громадянам стане хоча б на йоту, але все таки легше. Втім,у Мінсоцполітики не впевнені у тому, що підприємства… будуть виконуватирозпорядження уряду та видавати довідки з зазначенням «чистої» зарплати! Цеможе бути додатковою проблемою, говорять чиновники та безпорадно розводятьруками.

І така проблема, на жаль, – неєдина. Українців закликають економити, але як це можливо в умовах монополізаціїринку послуг ЖКГ? Як це можливо в умовах відсутності альтернативних таконкурентних джерел енерго- та теплозабезпечення? Яка може бути економія длямешканця окремої квартири в умовах централізованої подачі теплабагатоквартирного будинку? Яка, врешті-решт, може бути економія, коли зціноутворенням в країні – повна катавасія, коли тарифи встановлюють непрозорота неконтрольовано,  і це за ніхто невідповідає та не звітує перед суспільством?

Якщо помножити все вище зазначенена мізерні зарплати та пенсії, на інфляцію, яка пустилася у галоп, на тотальнездорожчання усього, зокрема, й вартості проїзду, то єдине, з чим стикнетьсявлада, це з масовим саботажем сплати комунальних послуг. Саботажем неполітичним, а економічним, адже у людей реально не вистачатиме коштів на найнеобхідніше.Й обираючи між обідом для дитини і сплатою газу та тепла, сто відсотківнаселення зроблять ставку на обід. Нині прем’єр Яценюк обіцяє виділити 12,5мільярдів гривень на одне тільки забезпечення субсидій. Важко сказати, з якоїстелі взято цю цифру і чи дійсно вона покриє потреби у дотацій після наміченогопідвищення послуг ЖКГ.

Реформи не робляться методом«тику». Реформи не робляться, коли у кожного відомства своє бачення процесу,своя мотивація і свої розрахунки. Коли хтось планує поквартальне здорожчання, ахтось – здорожчання щопівроку. Коли хтось прив’язується до кредитів МВФ, ахтось керується іншими резонами. З подібною «розрухою у головах» давно поразав’язувати, чітко визначивши для себе ціль, методи та терміни її досягнення.