Німеччина – партнер України чи Путіна?

Німеччина упродовж останніх тижнів стала одним із головних антигероїв у питаннях реагування на загрозу вторгнення РФ в Україну

27 січня у Бундестазі відбулись слухання щодо України та збереження миру у Європі. Відбулись вони на тлі хвилі критики на адресу Німеччини через її позицію щодо постачання Україні зброї та щодо загрози вторгнення РФ в Україну в цілому. 

Німеччина упродовж останніх тижнів стала одним із головних антигероїв у питаннях реагування на загрозу вторгнення РФ в Україну. Надії на зміну політичної позиції Німеччини після зміни влади поки що не виправдалися. Починалось все дуже обнадійливо - у коаліційній угоді нового уряду Німеччини підтримці України було відведене багато уваги. Офіс Президента тоді привітав угоду і відзначив, що це результат роботи української дипломатії з політичними силами, які сформували коаліцію.

Але вже у грудні, коли Європейська партія України поїхала на Раду АЛДЄ у Рим, у мене закрались перші підозри, що насправді нічого у позиції Німеччини не змінилось. Ми подали резолюцію, в якій закликали європейські інституції та країни-члени ЄС надати Україні летальну зброю. У робочій групі по резолюціях лише німці виступали проти жорстких формулювань і намагались прибрати з тексту усе, що стосувалось надання зброї. Вони навіть не хотіли, щоб у тексті резолюції була теза про те, що «скупчення озброєння РФ біля кордонів України є доказом того, що РФ може планувати вторгнення в Україну». Це положення ми відстояли, «летальну зброю» - ні. 

А вже в січні посипались новини з Німеччини, які слід розцінювати як підігрування РФ. Упродовж останніх десяти днів Берлін умудрився застерегти від санкцій проти РФ в енергетичній сфері, голова ВМС Німеччини закликав поважати Путіна, канцлер Шольц відмовився проводити зустріч з Президентом Байденом по Україні, Німеччина заблокувала розгляд запиту Естонії щодо надання Україні озброєння. А потім вишенькою на торті стало рішення Німеччини поставити Україні 5 тисяч касок.

США надали Україні додатково 200 млн дол допомоги, Джавеліни, летальну зброю та боєприпаси, планують передати вертольоти Мі-17. Великобританія надала протитанкову зброю та відрядила військових інструкторів, Канада - 100 млн дол та загін спецпризначенців, Естонія - Джавеліни і планує надати гаубиці, якщо дозволить Німеччина. Литва та Латвія передали зенітні ракети «Стінгер» та супутнє обладнання. Литва надала бронежилети та балістичні пояси. Чехія надасть партію боєприпасів для артилерії 152-го калібру. 

Німеччина - важливий стратегічний партнер України. Німеччина - посередник у Нормандському форматі. Німеччина поки що надала каски. Від позиції Берліну залежить багато. Ангела Меркель зробила Німеччину впливовим гравцем не лише у ЄС. Сумніви і відсутність єдиної непохитної позиції нинішнього керівництва ФРН перед російською загрозою грають не лише на руку Росії, а й проти самої Німеччини. Берлін, намагаючись задовольнити власного виборця, швидко втрачає бали на міжнародній арені, і підтримку своїх же союзників. До прикладу, якщо раніше Нідерланди блокували спільно з Німеччиною запит України про військове озброєння по лінії НАТО, то тепер міністр оборони Нідерландів зазначив, що «контекст змінився» і Нідерланди готові знову його розглянути.

Зрозуміло, що ситуація з моменту висування ультиматуму з боку Росії на адресу колективного Заходу у світі змінилась. Відсидіти десь в окопі не вдасться. Критика на адресу Німеччини спрацювала. Принаймні вчора під час слухань у Бундестазі глава МЗС ФРН Бербок пригрозила РФ санкціями щодо ПП-2. Також Німеччина повернулась до розгляду запиту Естонії про передачу Україні гаубиць, вирішила не скорочувати персонал посольства у Києві. Ну і 7 лютого відбудеться зустріч Байдена і Шольца по Україні.

Від позиції Німеччини залежить наскільки єдиним виглядає і виглядатиме колективний Захід у питанні стримування РФ. І поки Німеччина буде аргументувати свою хитку позицію тим, що треба «не провокувати РФ», вона гратиме на руку Кремлю і демонструватиме слабкість і роз’єднаність Європи.

Наостанок, я згадав як ми подавали резолюцію на Раді АЛДЄ у 2018 році щодо звільнення Олега Сенцова і усіх українських політичних в’язнів з РФ. Здавалось би, зміст резолюції навіть не допускав голосів проти. Але німці були проти. Ми буквально їх ловили у коридорі і переконували у тому, що Росії треба протистояти усіма способами. Сподіваюсь, що дипломатичні методи, задіяні Штатами, переконають Берлін, що прийшов час визначитись і дати відповідь на питання «Ви чьих будете?»