Чи зможе Україна забезпечити швидкі темпи повоєнного економічного зростання?

Про державний борг.

Одразу «вб’ю» інтригу – не зможе. Авторитетні дослідження, що гуртуються на емпіричних даних, показали, що економічне зростання розвинутих країн та країн, що розвиваються уповільнювалося, коли їх борг перевищував 90% ВВП. Негативний вплив держборгу на економічне зростання у країнах що розвиваються починався з рівня 35-40% ВВП. Аналіз статистичних даних також показує, що бути економічно успішними й водночас мати державний борг, вищий за 100% ВВП, змогли тільки розвинуті країни, на кшталт США та Японії, а також Китай.

Україна, на жаль, не стане виняток з правила. За даними українського Мінфіну, на кінець 2024 року державний борг України становив 92% ВВП. МВФ прогнозує, що протягом поточного року цей показник сягне 100%. Низка українських експертів налаштовані більш оптимістично, вважаючи що до кінця 2025 року український держборг зросте до 97% ВВП, тому що кошти за програмою ERA (механізм передачі коштів за рахунок прибутків від заморожених активів рф), вважатимуться як гранти, а не кредити.

Трохи легше, але, чесно кажучи, не змінює загальну картину. Зверніть увагу, що не тлі активізації мирного треку ніхто в США та ЄС не каже про «план Маршала для України», як це було на початку повномасштабного вторгнення рф. Тоді наші партнери не думали, що війна затягнеться на три довгих роки, плюс розпочався вже четвертий. Враховуючі вже надані обсяги допомоги, погіршення стану економік ключових країн-донорів ЄС (Німеччини та Франції), а також перспективи фінансування миротворчого контингенту «план Маршала» на сотні мільярдів доларів/євро інвестицій для України виглядає дуже примарно.

Отже, після закінчення війни Україна може опинитися у борговій пастці. З одного боку, нам потрібно буде значно знизити рівень державного боргу (передусім – зовнішнього), щоб пришвидшити темпи економічного зростання. Величезний держборг гальмуватиме розвиток економіки: тиснутиме на дефіцит бюджету, відсоткові ставки, стимулюватиме державу тримати на високому рівні податки, а також знижуватиме інвестиційну привабливість України. З другого боку, нам потрібно буде швидко розігнати економіку, щоб створити умови для зменшення боргового зашморгу. Принаймні, без зростання економіки ми не зможемо забезпечити мінімальнонеобхідний рівень витрат на оборону (не менше 5% ВВП). Виходить замкнуте коло.

Розірвати його класичними економічними інструментами Україна не зможе. На мою думку, тут потрібні радикальні політичні рішення з боку наших головних західних партнерів – США та Євросоюзу. У першу чергу мова йде про списання та реструктуризацію боргів. Почнемо з США, які є головним акціонером групи Світового банку, зокрема, МВФ. За підсумками минулого року борг України перед СБ збільшився на 65%, досягнувши $22,6 млрд. Експерти кажуть, що причиною такого стрімкого зростання боргу стало бажання багатьох партнерів України надавати фінансування саме через ці фінансові інституції. В результаті на сьогодні група СБ володіє 14% державного боргу України та 19% зовнішнього боргу.

Чимало експертів кажуть, що списання боргів – не найкращий інструмент для підтримки країни, і в цьому є своя логіка. Але варто зважити на те, що Україна стала жертвою найбільшої після часів Другої світової військової агресії. На наших територіях четвертий рік поспіль триває повномасштабна війна, тому, на мою думку, міжнародні фінансові інституції та їх головний акціонер мають зробити виключення для України. А саме: після війни принаймні половина українських боргів перед групою СБ має бути списана, інша частина – реструктуризована на максимально прийнятних для нас умовах. Чому це важливо зробити? Тому що ніяких репарацій та «плану Маршалу» ймовірно не буде, але підтримати Україну Заходу стратегічно важливо.

Головним «акціонером» українського державного боргу, згідно з даними Мінфіну, є Європейський союз. Частка ЄС у загальному обсязі українського державного боргу становить 26,5%, у зовнішньому борзі – 37%. За 2024 рік заборгованість України перед Європейським Союзом зросла на 34%. Така статистика є «холодним душем» для тих, хто вважає, що європейські партнери здебільшого допомагають нам безповоротними грантами. За словами голови бюджетного комітету ВРУ Підласої, «попри невключення коштів ERA до державного боргу, всі інші міжнародні позики потребуватимуть повернення».

Чи можемо ми наполягати/вимагати від ЄС після війни списання більшої частини кредитів? Вважаю, що не просто можемо, а й маємо це зробити. Економіка тут ні до чого, бо мова йде суто про політичне рішення. Україна заплатила надвелику ціну в тому числі за європейську безпеку, тому Європейській Союз, на мою думку, цілком може «простити» нам більшу частину боргу, а іншу – реструктурувати на максимально пільгових умовах. Чи ляже це «на плечі» європейських платників податків? Так, ляже, але це цілком нормальна плата за безпеку, якщо рахувати в масштабах усього блоку.

Отже, державний борг розміром майже 100% ВВП – це вирок для майбутнього української економіки. Щоб пом’якшити борговий зашморг і дати «ковток свіжого повітря» повоєнній Україні, ВРУ і Уряд мають розпочати вирішення цього питання вже сьогодні. Як народний депутат вважаю, що парламент найближчим часом має затвердити постанову, якою зобов’язати Уряд створити спільну робочу групу та розпочати відповідні переговори із групою Світового банку та Європейським Союзом. Чим швидше ми це зробимо, тим більше шансів матимемо на успішне повоєнне економічне відродження.