Аналізую ведення військового обліку на підприємствах та судову практику за порушення в цій сфері, тенденції, ризики, рекомендації.
Відповідно до основної законодавчої бази у сфері військового обліку: Законів України «Про оборону», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі роботодавці мають обов’язок ведення військового обліку та звітності.
Підприємці не ставлять в пріоритет чітке виконання законодавства в даній сфері через брак часу, а іноді і коштів, на здійснення цієї роботи.
Згідно зі ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення військові комісаріати наділені повноваженнями з розгляду адміністративних порушень у сфері військового обліку.
Справи військкомісаріатів звісно не можуть бути у відкритому доступі для аналізу, тому розберемо основні тенденції судової практики останніх років оскарження постанов військкомісаріатів особами, на яких накладено стягнення за порушення в сфері військового обліку.
Загалом через порівняно невеликі штрафи в даній сфері оскаржують такі постанови (до прикладу, штраф на всього 51 грн), як правило, посадові особи публічного права (голови сільських рад, їх заступники, їх секретарі, директори державних підприємств) через небажання мати дисциплінарні стягнення згідно з трудовим законодавством. Скасування постанов військкомісаріату – принципове питання, другорядне – штраф.
Отже, розглянемо приклади:
1. Прийняттякерівниками чи іншими посадовими особами установ, закладів на роботу (навчання) осіб, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання (ст. 211-3 КУпАП). По справі № 619/4642/18 згідно з рішенням суду першої інстанції від 20 грудня 2018 року постанова військкомісаріату була скасована через:
- помилки в протоколі, на що суд вказав: «суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді»;
- «Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року №921, не може бути застосований до прав та обов'язків, що виникли до моменту набрання ним чинності, тобто не може бути застосований до спірних правовідносин щодо прийняття роботу особи до цієї дати (за фабулою прийняття на роботу відбулося 18.07.2016).
2. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 КУпАП). По справі № №370/2237/18 від 27 червня 2019 року позивачу, який є секретарем та одночасно виконуючим обов’язки голови сільської ради, судом відмовлено в скасуванні постанови військкомісаріату на підставі:
- позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушив ст. 15 Закону України «Про оборону України»: виконавчий орган сільської ради у галузі оборонної роботи не забезпечував: підготовку громадян до військової служби не проводив, оскільки списків таких громадян у сільській раді відсутні. Тільки після значних нагадувань до РВК подано із значним затягуванням списки юнаків;
- позивач не забезпечував на території сільради ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників, картки первинного обліку не велися. Позивач, як в.о голови сільської ради не сприяв військовому комісаріату району у його роботі в мирний час. Не проводив взагалі роботу з призовниками, в тому числі їх оповіщення, що також поставило під загрозу невиконання в повному обсязі весняного призову 2018 року, чим, як посадова особа, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- позивач в призначений час розгляду справи про адміністративне правопорушення до районного військкомісаріату не з`явився без поважних причин;
3. Теж приклад по справі про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 КУпАП). У справі № 766/15387/18 від 02 квітня 2019 року за позовом генерального директора державного підприємства про скасування постанови військкомісаріату (штраф в сумі 1700 грн) позовні вимоги задоволено. Мотивуючи рішення, суд з одного боку і констатував порушення керівником п. 15 Положення про військово-транспортний обов'язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 р. Але з іншого боку задовольнив позов зазначивши, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП є порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тобто, саме по собі порушення вимог Положення № 1921 не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 КУпАП, оскільки вони є підзаконним нормативним актом та для встановлення об'єктивного складу правопорушення необхідно встановити чітке порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, основними тезисами судового оскарження постанов військкомісаріатів виділяємо наступні:
- суди підходять формально до вирішення справи. Головне - це доказова база як зі сторони військкомісаріату, так і суб’єкта правопорушення: перемагає той, хто доказову базу належно «підганяє» під законодавчу;
- якщо щось не ясно, то суб’єктам правопорушень у сфері військового обліку слід запитувати консультації у військкомісаріатах та знаходитися з ними в партнерських ділових стосунках замість судитися;
- обов’язково приходити на виклики до військкомісаріату про розгляд адміністративного правопорушення – неявка без поважної причини буде використана проти порушника як при власне розгляді справи у військкомісаріаті, так і в суді;
- найчастішою статтею правопорушень в сфері військового обліку і оскарження в суді є стаття 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію через її широкий зміст. З іншого боку, через часту неконкретність постанов їх і вдається скасувати в судовому порядку;
- компетентна особа в протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зобов’язана у зрозумілій формі зазначити в чому конкретно полягало порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Якщо постанова не містить обґрунтування та будь-якого викладення обставин, в чому саме порушені вказані в постанові вимоги Законів України яким чином виявлені і в чому полягає неналежне виконання покладених обов’язків – вона є незаконною та підлягає скасуванню. Тобто перед тим, як починати процес судового оскарження постанови – документи адмінправопорушення потребують глибокого юридичного аналізу.
Основне правило для уникнення порушень у сфері військового обліку - оформлення військового обліку на підприємстві «до» постанови військкомісаріату про порушення. Це мінімізує ризики отримати адміністративне стягнення.
