Конкретніше: Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності.
Спитаєте, чим перед Службою Божою завинила суддя?
Не одна вона.
Реєстр автоматизованого розподілу матеріалів на сайті ВРП свідчить – подібні скарги надійшли також на інших суддів нашого суду.
Список чималий (хоча й не повний). Ганна Андрієнко, Ірина Блажко, Володимир Бугрій, Алла Чуванова, Олена Шевська.
Як слідує з ухвали Дисциплінарної палати, увагу СБУ в діях судді Чуванової привернули:
1) порушення правил заявлення відводу (самовідводу),
2) умисне ухилення від здійснення правосуддя.
Вірогідно, те саме міститься й у решті скарг.
Утім, певно, годі мені тримати інтригу.
Наприкінці 2022 року СБУ вручила підозру тодішньому меру Полтави Олександру Мамаю.
Під час прес-конференції у міській раді той розповів, де саме і в якій кількості розміститься командування нової військової частини у Полтаві.
Дії головної особи місцевого самоврядування прокуратура та СБУ кваліфікували за ч. 2 ст. 114-2 КК України.
За таке поширення інформації, вчинене в умовах воєнного стану, передбачена сувора кара: позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
До Октябрського суду надійшли клопотання, які старший слідчий в особливо важливих справах УСБУ в Полтавській області погодив із прокурором обласної прокуратури:
спершу – про застосування до підозрюваного запобіжного заходу (тримання під вартою) та про відсторонення від посади,
потім – про надання дозволу на проведення обшуку,
дещо згодом – про арешт майна.
Розгляду цих клопотань у строки, передбачені чинним законодавством, не відбулося. Бо слідчих суддів нашого суду вразила …епідемія.
Епідемія самовідводів. Здебільшого надуманих і абсолютно безпідставних. Котрі не розглядалися в установленому КПК порядку – іншими суддями.
Самовідводи судді задовольняли власними ухвалами, котрі не підлягають оскарженню. Доступ до яких у Єдиному державному реєстрі судових рішень судді закрили.
Слідчим суддям підігрували голови судів: Октябрського – Анатолій Савченко та Полтавського апеляційного суду – Сергій Гальонкін (про крутійства Савченка я писала на своїй Fb-сторінці).
Наразі обидва голови судів звільнені, однак, якщо Гальонкіна вигнано з ганьбою та з втратою звання судді й усіх привілеїв, то Савченко відпущений у почесну відставку, з довічними виплатами.
Тяглася «епідемія» майже місяць.
А тепер зіставимо цю тривалість з процесуальними строками.
Частина 1 ст. 186 КПК України передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний перебуває на свободі. Клопотання про відсторонення особи від посади відповідно до вимог ч. 1 ст. 156 КПК України розглядається слідчим суддею не пізніше 3 днів з дня його надходження до суду. Клопотання про обшук, як указує ч. 4 ст. 234 КПК України, розглядається в суді у день його надходження.
Однак клопотання слідчого СБУ «ходили» колами (від одного «октябрського» судді до іншого, потім до апеляційного суду, а тоді знову до «октябрят»).
Тим часом одіозний мер до кінця досудового слідства залишався без обрання запобіжного заходу й без відсторонення від посади.
Водночас поведінка суддів дозволяла Мамаєві демонструвати вдавану законослухняність.
Наскільки могла, я привертала суспільну увагу до безпрецедентної ситуації. Зокрема, описала всі ті ганебні події в блозі на порталі LIGA.nеt та – цитата звідти – «подала заяву про злочин. І запропонувала прокуратурі направити до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги стосовно суддів».
Кому цікаві подробиці, знайдете їх ще й тут (от тільки ілюстрації до блогів чомусь перестали відображатися – вибачте, не моя в тому провина).
У звіті Тимчасової слідчої комісії, що був розглянутий Верховною Радою України 21 вересня 2023 року, йшлося, зокрема, про «неналежне проведення досудового розслідування та можливі процесуальні порушення і зловживання з боку суддів у кримінальному провадженні № 22022170000000189, в якому фігурує Мамай О.Ф.».
Порушувалося й питання щодо «кількості скерованих заяв до Вищої ради правосуддя».
Дисциплінарні скарги СБУ стосовно несумлінних «октябрят» надійшли до ВРП ще на початку 2023 року. Однак, поки не було створено службу дисциплінарних інспекторів, руху за цими скаргами не спостерігалося.
Внаслідок цього декому відповідальність уже не загрожує.
Так, суддя Андрієнко встигла вийти у почесну відставку. Тому 21 січня 2025 року була винесена ухвала: дисциплінарну скаргу залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Дивує й те, що скарги подано окремо стосовно кожного з суддів.
По-перше, це створює враження осібної несумлінності, а не свідомого ухилення від здійснення правосуддя ледь не всього загалу слідчих суддів Октябрського райсуду Полтави.
Масштаб події втрачається. Суть – теж.
По-друге, проходження дисциплінарних процедур відбуватиметься в залежності від ретельності та принциповості тих дисциплінарних інспекторів і членів ВРП, яким відповідні скарги дістануться.
І невідомо, які в умовах загальної завантаженості інспекторів і членів ВРП «дисциплінарками» пріоритети домінуватимуть. Чи будуть зараховані ці скарги до першочергових?
По-третє, розшукати інформацію про скаргу СБУ стосовно слідчої судді Наталії Тімошенко я не змогла.
Хоча вона «відзначилася» найбільше.
Дозволю собі навести розлогу цитату з колишнього блогу:
«Наталія Тімошенко, на відміну від колег, вирішила дотриматися порядку подачі самовідводів на розгляд іншими суддями.
Оскільки слідчий направив два клопотання, то й заяв судді про самовідвід було дві. А тоді …ще дві. І ще дві.
Причину виснувала категорично: «Доводи, які зазначено в заявах про самовідвід слідчого судді Тімошенко Н.В. є беззаперечною підставою для задоволення самовідводу».
Хоча колеги вважали, що збіг прізвища (після одруження) доньки судді з прізвищем адвоката підозрюваного – то ніяка не причина для відводу».
При надходженні клопотання слідчого СБУ про дозвіл на проведення обшуку суддя Тімошенко не стала випробовувати долю й відразу задовольнила свій відвід власною ухвалою (її перегляд у ЄДРСР дотепер є недоступним).
…Ризики імітації процесів з боку правоохоронців мені здаються цілком реальними.
Оскільки в справі Мамая відбувалися маніпуляції з авторозподілом, 04.01.2023 я подала заяву про злочин, де, зокрема, йшлося про таке:
«в діях посадових осіб Октябрського районного суду м. Полтави вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 (службове підроблення), ч. 1 ст. 376-1 (умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, іншої автоматизованої системи, що функціонує в суді, […], несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в таких системах, чи інше втручання в роботу таких систем, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи) КК України».
Теруправління ДБР вирішило діяти з більшим розмахом.
Із 08.03.2023 воно проводило досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62023170010000096, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
Наскільки я розумію, ДБР цілком успішно провалило це розслідування.
Та й чи могло належним чином розслідувати провадження стосовно «октябрят», очолюваних Анатолієм Савченком, ТУ ДБР, в якому одну з керівних посад обіймав (і обіймає) Мирослав Савченко.
Останній, до речі, й до УСБУ в Полтавській області був дотичним.
Вона – з першої хвилі суддів, переведених з тимчасово окупованих територій Сходу України. Раніше працювала в Лутугинському райсуді Луганської області.
Пригадую свої перші враження: компетентна, принципова.
Свого часу, в травні 2017 року, я, навіть, висунула її кандидатуру на посаду голови суду – на противагу Струкову. І вона ризикнула балотуватися.
Скриншот з публікації Інтернет-видання «Полтавщина»
Багаторічна розправа наді мною Струкова, напад у листопаді 2017-го, а з іншого боку – корумпування полтавських суддів службовими квартирами, яке Мамай розпочав, «опікшись» об мене, схоже, не минули безслідно.
