Усиновлення під час мобілізації: як суди зважують інтереси дітей і мотиви заявників

Суди ретельно перевіряють мотиви усиновлення під час мобілізації, з’ясовуючи, чи відповідає воно інтересам дитини, а не служить підставою для відстрочки.

Стаття написана у співавторстві з Мартою Роговик, юристом Адвокатського бюро "Лесі Дубчак"

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед інших, військовозобов’язані:

- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

- жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

- усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

15 лютого 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)”.

Вказана Конвенція підписана 27.11.2008 та запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини.

Відповідно до статті 4 Європейської Конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Наведемо кілька прикладів з судової практики, де суди відмовляли заявникам в усиновленні дітей, зважаючи на специфіку кожної справи: час звернення з такою заявою, стосунки, які склалися в родині, строк, впрдовж якого подружжя перебуває у шлюбі, потенційну можливість для чоловіка потім подати заяву про надання відстрочки.

Рішення від 10.03.2025 р. у справі № 210/3831/24 (Металургійний районний суд м. Кривого Рогу)

Чоловік подав заяву про усиновлення дитини своєї дружини, народженої до шлюбу. Одружились в 2020 році, мають одну спільну дитину. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність усиновлення. У ході судового розгляду проти усиновлення заперечував орган ДРАЦС, посилаючись на те, що немає доказів спільного проживання з дитиною, чоловік офіційно не працевлаштований, заяву про усиновлення подали лише в 2024 році, хоча одружені з 2020 року. Орган ДРАЦС надав суду додаткову інформацію про те, що в заявника вже є двоє дітей, і вважав, що заява про усиновлення подана з метою отримання відстрочки від мобілізації. Орган ДРАЦС також попросив залучити до участі в справі Міністерство оборони України.

Судом відмовлено в задоволенні заяви про усиновлення з наступних підстав:

- реєстрація місця проживання заявника та дитини за різними адресами;

- відсутній стабільний заробіток;

- орган опіки та піклування не проаналізував рівень виконання батьківських обов’язків заявником щодо інших його дітей;

- у висновку органу опіки та піклування відсутнє зазначення про те, як усиновлення відповідатиме інтересам дитини;

- наявність двох неповнолітніх дітей свідчить, що Заявник має значний обсяг обов'язків щодо участі у вихованні та утриманні своїх дітей;

- протягом 4 років з моменту реєстрації шлюбу з матір'ю дитини заявник не виявляв намір усиновити дитину, що суд розцінив це як створення штучних умов для отримання можливості отримання відстрочки від призову під час мобілізації.

На основі викладеного суд зазначив, що звернення Заявника до суду із заявою про усиновлення є передчасним та формальним, і таке усиновлення у даному випадку не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

На вказане рішення заявником було подано апеляційну скаргу.

За результатами апеляційного перегляду справи постановою від 10.06.2025 Дніпровський апеляційний суд  рішення суду першої інстанції скасував, заяву про усиновлення задовольнив.

Апеляційний суд констатував, що встановлені обставини цілком свідчать про справжність намірів Заявника бути батьком дитини, забезпечувати її матеріально, займатися її розвитком та вихованням, таке усиновлення забезпечить найкращі інтереси дитини. Малолітня дитина зростає у стабільних та гармонійних домашніх умовах, заявник забезпечує їй турботу, справжню батьківську любов, підтримку та піклування, чого вона була позбавлені до проживання однією сім'єю з ним.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки усім обставинам справи і дійшов помилкового висновку, що звернення Заявника про усиновлення малолітньої дитини є передчасним та формальним, і таке усиновлення не забезпечить найкращих інтересів дитини.

З приводу того, що усиновлення спрямоване на отримання відстрочки - доводи в постанові апеляційного суду відсутні.

Рішення від 06.06.2025 р. у справі № 495/1335/25 (Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області)

Чоловік одружився 14.06.2024 з матір'ю трьох дітей та звернувся до суду із заявою про всиновлення. Чоловік відповідав вимогам, які ставляться до усиновлювача. Згідно висновку про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дітей, наданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, враховуючи те, що чоловік та жінка перебувають в шлюбі з 14.06.2024, тобто менше року, Білгород-Дністровська районна державна (військова) адміністрація має сумніви щодо мотивів усиновлення дітей Заявником під час дії воєнного стану.

В ході розгляду справи була заслухана думка дітей, жодна з яких не змогла пояснити, в чому саме проявляється те, що вони добре ставляться до заявника, а заявник доказів на підтвердження активної участі у житті дітей не надав.

Суд встановив відсутність між дітьми із заявником стійкого і міцного емоційного зв'язку, який ґрунтується на почуттях взаємної любові та поваги. Старші діти сприймають заявника як особу, яка є чоловіком їхньої матері та проживає разом із ними.

У мотивувальній частині рішення суд посилається на норми закону про мобілізацію та висновок органу опіки та піклування щодо мотивів Заявника, однак прямо не зазначає, що це є підставою для відмови в усиновленні.

Відомості про апеляційне оскарження рішення відсутні.

Рішення від 24.12.2024 р. у справі № 507/2335/24 (Любашівський районний суд Одеської області)

У цьому рішенні можливість відстрочки від мобілізації прямо зазначено як підставу для відмови в усиновленні.

З висновку Подільської районної державної адміністрації N 01-24/459 від 07.08.2024 року про доцільність усиновлення видно, що питання щодо доцільності усиновлення пасинкабуло розглянуто та визнано таке усиновлення недоцільним. Причиною недоцільності усиновлення визнано те, що в разі усиновлення пасинка, на утриманні буде троє неповнолітніх дітей, що є підставою для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації і може бути використано ним з метою ухилення від призову на військову службу.

Згідно акту обстеження житлових умов проживання видно, що до складу його сім'ї входять: дружина, 2 пасинки, 3 сини. Таким чином, заявник є рідним батьком трьох дітей, проте одному з синів виповнилось 18 років і на утриманні заявника залишилось двоє малолітніх дітей.

Після цього, в серпні 2024 року заявнк звернувся до Подільської районної державної адміністрації із заявою про надання висновку про доцільність усиновлення пасинка. В разі усиновлення пасинка на утриманні перебувало б троє неповнолітніх дітей і він не підлягав би призову на військову служби під час мобілізації. Будь-яких доказів, що відчим бажав усиновити пасинка раніше суду не надано, хоча фактично проживав в його сім'ї з 2013 року. В судовому засіданні заявник пояснив, що бажає усиновити пасинка, щоб в нього було його прізвище, в них дійсно добрі відносини.

Будь-яких інших доказів, що усиновлення буде сприяти гармонійному розвитку дитини та буде здійснене в інтересах дитини суду не надано.

Зазначені обставин можуть свідчити про те, що позов про усиновлення фактично пред'явлений з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Відомості про апеляційне оскарження відсутні.

Рішення від 21.08.2023 р. у справі № 671/600/23 (Хмельницький міськрайонний суд)

Справа про усиновлення повнолітнього. 

Заявниця згідно довідки до акту МСЕК серія XM N 147169 від 19.02.2008 року є особою з інвалідністю II групи, загальне захворювання, безстроково.

Суд зауважив, що Відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.

З урахуванням виняткового характеру права на усиновлення повнолітньої особи, суд звернув увагу на те, що повнолітній не є сиротою, має дружину і дітей, створив власну сім'ю, що підтверджено його особистими пояснення в судовому засіданні.

Заявниця не порушувала питання щодо усиновлення дитини з 1995 року, коли він був неповнолітнім, хоча і не була позбавлена можливості цього зробити.

Реалізація  наміру здійснювати догляд за Заявницею, її сином може бути здійснена в добровільному порядку, що і відбувалось до звернення до суду, або із застосуванням іншого правового механізму: укладення відповідного правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд взяв до уваги відсутність виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує можливість усиновлення повнолітньої особи, а також наявність бажання заявника досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку, зважаючи на введення в Україні воєнного стану. Тому заяву про усиновлення не задовольнили.

Відомості про апеляційне оскарження вказаного рішення відсутні.

Таким чином, на практиці в усіх справах про усиновлення суд ретельно досліджує усі докази й обставини справи, атмосферу в родині, перевіряє мотиви усиновлення, з'ясовує оновлення військовозобов'язаними їх облікових даних в "Резерв+", проходження ними ВЛК, інші обставини, які мають значення для виконання військового обов'язку, адже усиновлення повинно здійснюватися в інтересах дитини, а не з інших мотивів чи підстав.