Особливості оподаткування монетизації користувацького контенту в Україні

Якщо особа завантажує відео на Youtube® чи інші подібні відеохостинги, вона може отримувати [звісно, згідно відповідних умов користування] від таких майданчиків кошти в межах виплати винагороди за перегляд іншими користувачами реклами перед, під час і після показу відео на сторінці перегляду, а також поруч із власними роликами Користувача.

Очевидно, що отримання таких коштів є доходом особи і має бути відповідним чином оподаткований, але як?

Якщо особа НЕ має статусу фізичної особи-підприємця, то тут все просто.

Сума такого доходу від відеохостингу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію (це треба робити до 1 травня  року, що настає за звітним) і загальне оподаткування буде складати 19,5 % (ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%)).

Ситуація стає більш цікавою у випадку, якщо особа має статус фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування (третя група), оскільки виникає практичне питання чи вважатимуться такі надходження роялті (оподаткування 19,5% як фізичної особи) чи все-таки доходом від рекламних послуг (оподаткування 5%).

В умовах Користування Youtube

є два взаємовиключні положення:

З одного боку:

Надання ліцензії YouTube

Надсилаючи Контент у Сервіс, ви надаєте YouTube глобальну, невиключну, таку, що не вимагає сплати роялті та що може бути передана та субліцензована, ліцензію на використання Контенту (включно з правом його відтворювати, розповсюджувати, змінювати, показувати та виконувати) з метою забезпечення роботи, просування й удосконалення Сервісу.

Надання ліцензії іншим користувачам

Також ви надаєте всім іншим користувачам глобальну, невиключну, таку, що не вимагає сплати роялті, ліцензію на доступ до Контенту в Сервісі та використання Контенту (включно з правом його відтворювати, розповсюджувати, змінювати, показувати та виконувати) лише дозволеними функціоналом Сервісу способами.

Водночас там же є розділ «Право на монетизацію», в якому зазначено наступне:

Ви надаєте YouTube право монетизувати ваш Контент у Сервісі (причому така монетизація може включати показ реклами в Контенті чи поруч із ним або стягнення плати з користувачів за доступ до Контенту). Ця Угода не дає вам права отримувати будь-які виплати. Починаючи з 1 червня 2021 року, усі виплати, які ви маєте право отримувати від YouTube за умовами інших угод, укладених між вами та YouTube (наприклад, виплати в рамках Партнерської програми YouTube, спонсорства чи Суперчату), вважатимуться роялті. Якщо цього вимагає закон, компанія Google утримуватиме податки із таких виплат.

Втім очевидно, що податкове законодавство України не може «сліпо вірити» ані локальному нормативному акту іноземної юридичної особи, ані законодавству іноземної держави.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу визначено, що роялті - це будь- який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Податкового Кодексу.

Умови перебування фізичної особи - підприємця на єдиному податку третьої групи встановлені п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу, відповідно до якого до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 Податкового Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 291 Податкового Кодексу доходом для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, якщо фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку отримується дохід у вигляді винагороди за перегляд іншими користувачами YouTube чи іншого веб-сайту реклами перед, під час та після показу відео на сторінці перегляду, а також поруч із власними роликами користувача, то сума такого доходу у розумінні Кодексу не є роялті.

Вказана позиція викладена в Індивідуальній податковій консультації 185/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 11.01.2024 р.

(водночас нагадаю, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.)

Варто зазначити, що відповідна винагорода має бути отримана фізичною особою – підприємцем третьої групи саме на «валютний» рахунок ФОП.

Друге важливе питання для ФОП є КВЕДи ДК 009:2010, а саме: в мехаж якого (яких) видів діяльності (КВЕД) має обліковуватись такий дохід щоб для фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування (третя група) не настали наслідки, передбачені пп. 7 пп. 298.2.3 ПКУ (примусовий перехід зі «спрощенки»)?

Насправді, спеціальних КВЕДів для відеоблогерів, немає, тому доводиться обирати «з того, що є».

По-перше, звісно у особи мають бути КВЕДи згідно її основної діяльності (наприклад, 90.01 «театральна та концертна діяльність» для музикантів).

По-друге, для можливості отримання власне партнерського рекламного доходу від відеохостингів, рекомендую щоб у особи були КВЕДи:

73.11 «Рекламні агенції»;

58.19 «Інші види видавничої діяльності»;

59.11 «Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм»;

70.21 «Діяльність у сфері зв'язків з громадськістю»;

73.12 «Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації»;

82.30 «Організація конгресів і торговельних виставок».

Маючи такі КВЕДи, ФОП третьої групи повинен мати можливість оподатковувати партнерський дохід від показу реклами, яка показується іншим користувачам, що переглядають користувацький контент ФОПа на відеохостингах за ставкою 5% без ПДВ.