Коронавірус як поштовх до циркулярної економіки

За лічені дні епідемія коронавірусу змінила світ до непізнаваності. Те, що раніше ми лише бачили у голлівудських трилерах, стало реальністю. Закриті кордони, обмеження пересування, самоізоляція, закриття підприємств - нам усім в цій реальності доведеться якийсь час жити. Але що буде далі? Адже епідемія рано чи пізно завершиться колективним імунітетом людства до нового коронавірусу, але чи винесе людство уроки з того, що відбувається зараз? 

Один з найважливіших уроків – екологічний. Пандемія коронавірусу продемонструвала дивовижну здатність природи до самовідновлення. Ще в лютому, коли в охоплених епідемією районах Китаю діяв суворий карантин, супутники NASA і Європейського космічного агентства зафіксували помітне зниження рівня забруднення повітря. Пояснити це сезонністю неможливо – раніше такого очищення повітря над Китаєм не помічали навіть у час свят. У Венеції за відсутності туристів та через карантин канали раптово набули небувалої чистоти й прозорості, чого мешканці міста ніколи не бачили. Й це лише початок, адже ізоляція триватиме й далі, а отже природа продемонструє нам ще не одне диво самовідтворення. Власне українці подібні процеси спостерігали вже давно – знаменита Чорнобильська зона відчуження після того як звідти пішли люди вразила буянням флори та фауни. Все це доводить скептикам вирішальність антропогенного фактору впливу на навколишнє середовище. 

Та невже треба знищити людство, щоб природа розцвіла? Зовсім ні, але можна привести життєдіяльність людини з нею в гармонію. Сьогодні на наших очах руйнується суспільство масового споживання, що тотально домінувало в останні десятиріччя. Виклик коронавірусу змусив людство більш раціонально використовувати ресурси. Тому після завершення пандемії є усі шанси перейти до нової світової економічної моделі – циркулярної економіки. Вона діє за принципом «бери, виробляй, повторно використовуй». Тобто наслідує саму природу, де ніщо не зникає безслідно, а дає енергію для нових процесів. 

Світ після COVID-19 може змінитися на краще. Люди не будуть споживати заради споживання, гнатися за примхами моди, аби через тиждень-другий викинути продукт на смітник, не використовуватимуть ресурси по-хижацьки, знайдуть механізми зростання економіки без збільшення затрат енергії. Й тоді природа усім нам віддячить своїм відродженням, ми зможемо якщо не вирішити кліматичну проблему, то хоча б мінімізувати цей фактор і, врешті-решт, людина стане конструктивним, а не деструктивним елементом світової екосистеми. 

Це не пророцтво, а лише можливості. Й чи використаємо ми їх, залежить від нашої здатності мислити стратегічно, бачити широкі горизонти та ухвалювати правильні рішення. Тому сьогодні коли, здається, настали дуже темні часи, я хочу, аби ми усі все ж думали про світло, що з’явиться завтра.