Всередині бульбашки: як соціальні медіа спотворюють політичну реальність

Алгоритми соціальних мереж формують точку зору користувачів

Вночі 10 вересня 2025 року російські “шахеди” увійшли в Польщу. Варшава підтвердила вторгнення, а союзники по НАТО традиційно засудили його та пообіцяли застовувати 4 статтю (консультації). Однак наступного дня, коли люди переглядали польські соціальні медіа, почала з'являтися інша версія подій.

За даними Res Futura, приблизно 38 відсотків коментарів в Інтернеті звинувачували не москву, а Київ. Ця аналітична група з Варшави проаналізувала понад 32 000 дописів, і звинувачення в «українській провокації» поширювалися з вражаючою ефективністю.

Пізніше міністерство закордонних справ Польщі попередило про скоординовану операцію впливу. Проте наратив уже вкоренився, змінюючи сприйняття геополітичної події в режимі реального часу.

Механізм бульбашки

Дослідники вже давно вивчають утворення бульбашок. Pew Research Center показав, що в США близько 70 відсотків користувачів соціальних мереж рідко або ніколи не публікують дописи про політику. Це означає, що вузька, високоідеологічна меншість відповідає за більшу частину політичного контенту, що циркулює.

Далі відбувається механічний процес. Дослідження, опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences, показують, що політичні дописи з моральною та емоційною лексикою мають на 20 відсотків більше шансів стати вірусними. Гнів, страх і обурення переважають факти та аналіз. Алгоритми винагороджують ці сигнали, оскільки вони утримують увагу людей, а значить — дозволяють соціальним мережам показувати більше реклами.

Цей процес прискорюється завдяки тому, що соціологи називають «гомофілією» — люди переважно взаємодіють з однодумцями. Аналіз, опублікований у журналі Science, показав, що користувачі набагато частіше взаємодіють з партійним контентом, ніж з поміркованими повідомленнями. Таким чином, політичні стрічки набувають характерної U-подібної форми, де домінують сильні голоси крайньої лівиці та крайньої правої, а помірковані думки здебільшого зникають.

Результатом є не тільки поляризація, але й герметичність. Контент з-поза меж бульбашки з'являється рідше, а коли з'являється, то часто подається як ворожий.

Польща як приклад

Інцидент із "шахедами" ілюструє, як цей процес відбувається в реальному часі. Перевірені повідомлення від Reuters та інших міжнародних агентств встановили, що БПЛА походили з росії та цілеспрямовано летіли в Польщу. Проте дезінформаційна рамка — «Україна спровокувала Польщу» — швидко поширилася платформами.

Дані Res Futura показують, що 38% польських коментарів звинувачували Україну, порівняно з 34%, які звинувачували росію, 15% — польський уряд, а решта — НАТО та ЗМІ. Стратегічно організована меншість зуміла відвернути розмову від фактів.

Такі кампанії впливу процвітають завдяки швидкості. За відсутності авторитетних, повторюваних оновлень з офіційних джерел, вакуум заповнюється емоційно зарядженими спекуляціями.

Глибша логіка

Канадський теоретик медіа Маршалл Маклюен стверджує, що саме засіб комунікації переформатує людське сприйняття. Соціальні медіа-платформи - це середовища, які переформатують те, як спільноти визначають істину.

На цих платформах смартфони функціонують як продовження нервової системи, доставляючи постійний потік моралізованих повідомлень. Такі показники, як лайки та репости, стають замінниками надійності, що французький філософ Жак Дерріда міг би назвати «доповненням» — замінником, який зрештою затьмарює джерело авторитету.

Повторення зміцнює консенсус, а ідентичність зливається з новинною стрічкою. Вихід із власної бульбашки починає здаватися зрадою свого племені.

Як луснути бульбашку?

Вчені та стратеги експериментують із способами проколювання цих бульбашок. Один із підходів, відомий як «пре-банкінг», озброює аудиторію простими контрнарративами до того, як виникне криза. Інша тактика наголошує на «емоційній декомпресії» — заміні запальних висловлювань причинно-наслідковими поясненнями та візуальними доказами, що сповільнюють вірусне поширення.

Самі платформи залишаються центральним полем битви. Їхні алгоритми диктують, що людина читає, а що ігнорує. Без прозорості користувачі рідко бачать невидимі конструкції, що формують їхню точку зору.

Польський випадок ілюструє, як швидко невелика, організована мережа може формувати сприйняття міжнародних подій у сфері безпеки. Ставки виходять далеко за межі Польщі чи України.