Передциклічний синдром. Економічна теорія та аналіз майбутнього добувної галузі

Економічна теорія та аналіз майбутнього добувної галузі

Ціни на продукцію добувної галузі вкрай чутливі до коливань попиту та пропозиції на глобальних ринках, що робить держави-експортери вразливими у періоди стагнації світової економіки. Водночас періоди зростання, так звані суперцикли, можна назвати «золотим часом» для них. Наприклад, саме від світових цін на основні експортні позиції України залежить показник зовнішньоторговельного балансу, а значить і курс національної валюти і інвестиційна привабливість загалом. Особливо це важливо для прогнозування термінів повоєнного відновлення.

Інвестиційний банк Goldman Sachs нещодавно заявив, що попри очевидне послаблення в західних економіках, як і раніше, очікує на так званий суперцикл із сировинних активів. У Goldman думають, що китайський попит та обмежені інвестиції у видобуток сировини створять дефіцит на ринках, а отже, ціни стрімко зростатимуть.

Цілком можна погодитися з логікою одного з найкращих інвестиційних банків світу, але в історії є приклади того, що дефіцит сировини не завжди призводить до зростання цін, якщо погіршуються умови на фінансовому ринку. Ба більше, за поганих фінансових умов товарні ринки схильні до скорочення.

За оцінки динаміки індексу товарних ринків (графік вище) припускаю, що, можливо, вартість сировини і збільшиться, але шлях до зростання виявиться тернистим. Принаймні, на цей час кращим є сценарій падіння вартості товарного індексу на 20-25% від поточного рівня. Тобто логічніше виглядає сценарій корекції, і лише після зниження товарний ринок знову відновлюватиметься і зростатиме.

Індекс сировини відстежує кошик із 19 товарів, а вплив (вага в індексі) тих чи інших товарних груп розподіляється так: енергетика – 39%; сільське господарство – 41%; дорогоцінні метали – 7%; базові/промислові метали – 13%. Навряд чи можна визначити, які сектори зі списку товарів впадуть у ціні більше чи менше, але зазвичай, коли індекс знижується, донизу йдуть майже всі товари, що входять до розрахунку індексу.

Припускаю, що більш серйозна корекція буде за базовими та дорогоцінними металами, металами та мінералами для енергетичного переходу. Вони представлені вище на інфографіці.

Суперцикл сировинних товарів є лише співвіднесенням статистичних закономірностей Елліота з фондового ринку на товарний ринок. Крім того, говорити про суперцикл можна лише усереднивши динаміку цін за великою кількістю різних товарів, оскільки ціни на них змінюються дуже несинхронно. Ось, наприклад, статистика Банку Канади лише за чотирма групами: метали, нафта, сільськогосподарська продукція та худоба.

Так, деяка кореляція безперечно є, але періодично вона буває і дуже умовною. П’ять років тому Банк Канади зробив докладне дослідження суперциклів, усереднивши динаміку цін за понад 20 товарними групами та розрахувавши єдиний тренд.

За їхніми розрахунками, середня довжина суперциклів становить приблизно 30 років. І так – це не збігається з жодним з економічних циклів ні за тривалістю, ні навіть за датуванням точок початку та завершення. Якщо порівняти, коли починалися нові «хвилі Кондратьєва» та нові сировинні суперцикли, то ми побачимо картину коливання показників.

Тобто якщо не враховувати 1933 рік, коли сировинний цикл забезпечувався, найімовірніше, виключно масовою підготовкою до Другої Світової війни та виходом США з Великої депресії, всі інші сировинні цикли починалися приблизно через 10-15 років після початку чергової «хвилі Кондратьєва», тобто саме під час другої фази хвилі, коли відбувається максимальний розквіт промислового виробництва. Що, до речі, цілком логічно.

Чи правда, що новий сировинний суперцикл таки стартував?

Якщо ж повірити в теорію економічних циклів і що випадковості невипадкові, то реального сировинного суперциклу, за всіма ознаками, нам чекати ще років 5-10 (приблизно 2028-2030 рр.). З іншого боку, ми побачили вище, що у кожного товару насправді власний реальний цикл. Серед економістів існує думка, що, наприклад,  суперцикл літію чи паладію стартував уже кілька років тому.

Але ще раз нагадаю логічний ланцюжок: спочатку з'являється нова технологія, і вже її впровадження розганяє зростання попиту та інвестиції. І ось те, яка нова технологія розганяє попит на літій, титан чи паладій, напевно, очевидно всім.

А ось у випадку тієї ж залізної руди або природного газу, як би це не було сумно для нас з вами, поки взагалі незрозуміло, яка нова технологія (і/або її масове впровадження) може розігнати попит на неї.