Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Тема революції 1956 року могла б чудово послужити справі налагодження мостів між Україною та Угорщиною. На момент революції українці та угорці перебували у подібних ситуаціях. Обидва народи стали жертвами більшовицької Москви і тих поступок, котрі їй робив демократичний Захід. Уже цього було б достатньо, аби реактуалізувати сенс історичних подій у відповідності до викликів, перед якими сьогодні стоять Київ та Будапешт.
Але необхідність посилених апеляцій до подій 1956 року випливає передусім із того факту, що боротьбу угорців проти Москви активно підтримував український визвольний рух. Зумівши знайти порозуміння з угорцями наприкінці Другої світової, українські націоналісти не припиняли співпраці з угорськими антикомуністичними силами і в повоєнний час. Піком співпраці стала відправка українських добровольців до Угорщини з метою подальшої участі у бойових діях на боці повстанців. Максимальне висвітлення теми підтримки українцями Угорської революції мало б стати вагомим внеском у формування тієї множини смислів, котрі об'єднуватимуть Угорщину та Україну. Проте влітку стало зрозуміло, що українська сторона ігнорує і цю вужчу тему, і тему Угорської революції в цілому (див. з цього приводу мою статтю “Річниця угорської революції, або Як ми втрачаємо шанси”, опубліковану ще наприкінці липня).
Україна не спромоглася на масштабну комплексну програму, спрямовану на використання ювілею Угорської революції з подвійною метою — досягнення українсько-угорського зближення і посилення в Угорщині антимосковських настроїв. Усе, на що виявилася здатною українська сторона, — це коротеньке протокольне привітання від Петра Порошенка (чомусь опубліковане лише на сайті українського посольства в Угорщині і станом на 25 жовтня відсутнє на президентському сайті), стаття українського посла Любові Непол у “Мадяр Ідьок” та участь пані Любові у кількох тематичних заходах.
Головна теза цих скромних привітань — проведення паралелі між революцією 1965 року і нинішнім українсько-московським конфліктом — назагал правильна. Одначе автори обох текстів не потрудилися зачепити питань, які для Угорщини є насущними. Навіть навпаки: єврооптимізм, що пронизує тексти привітань, стосується не так здорового пан'європейського пафосу, як брюссельського бачення перспектив Європи. А це явно дисонує з візіями, котрі озвучуються Будапештом.
Банальність українського єврооптимізму добре помітна на тлі тез, що звучали у святковому виступі Віктора Орбана. Не заперечуючи потреби у єдності європейських народів, Орбан, проте, застеріг від небезпеки перетворення ЄС у новітню реінкарнацію СРСР. Виступ Орбана ґрунтувався на аналогіях між антибільшовицькою боротьбою угорців у минулому і нинішній ситуації, коли Угорщина мусить чинити спротив зазіханням євробюрократії, що дотримується ліво-ліберальних поглядів. Хоч якогось натяку на те, що Україна солідарна з цим спротивом, продемонстровано не було.
А даремно. Сьогодні Порошенко робить елементарні спроби не погоджуватися з вимогами Заходу відносно конфлікту на Донбасі. Але обставини є такими, що він мав зайняти більш принципову позицію, і в межах такої позиції була б доречною солідаризація з Варшавою та Будапештом. Такої сміливості він не демонструє.
Не можна сказати, що Порошенко зовсім не розуміє важливості співпраці з Угорщиною та країнами Вишеградської четвірки в цілому. Зустріч між Порошенком та Орбаном відбулася декілька днів тому під час робочого візиту до Маастрихту. На 28 жовтня запланований одноденний візит до Києва глави МЗС Угорщини Петера Сіярто.
І Будапешт, і Київ мають свої резони розвивати співпрацю. Але поки що ці резони не зливаються у єдину геополітичну стратегію. Одна з причин цього — неспроможність Києва запропонувати центральноєвропейським державам, передусім Угорщині та Польщі, сценарій власної участі у посиленні геополітичної ваги регіону.
Центральній Європі вигідна Україна як сильний і самостійний геополітичний гравець. При цьому зближення України з Вишеградською четвіркою спроможне стати додатковим чинником, що мінімалізує прагматичне зацікавлення Угорщини у співпраці з Москвою. Але наразі Україна демонструє готовність бути хіба що “п'ятим колесом Вишеградського возу”, бо не спроможна належними чином протиставитися волі Заходу навіть у найпринциповіших питаннях, що стосуються її безпеки і територіальної цілісності.
25.10.2016 17:47
Малозрозуміла мова привітань із річницею Угорської революції
Тема революції 1956 року могла б чудово послужити справі налагодження мостів між Україною та Угорщиною. На момент революції українці та угорці перебували у подібних ситуаціях. Обидва народи стали жертвами більшовицької Москви і тих поступок, котрі їй робив
Угорщина відзначає 60-ліття антибільшовицької революції. Попри важливість плекання українсько-угорських відносин, офіційний Київ поставився до цього ювілею прохолодно, обмежившись звичайним протокольним формалізмом.Тема революції 1956 року могла б чудово послужити справі налагодження мостів між Україною та Угорщиною. На момент революції українці та угорці перебували у подібних ситуаціях. Обидва народи стали жертвами більшовицької Москви і тих поступок, котрі їй робив демократичний Захід. Уже цього було б достатньо, аби реактуалізувати сенс історичних подій у відповідності до викликів, перед якими сьогодні стоять Київ та Будапешт.
Але необхідність посилених апеляцій до подій 1956 року випливає передусім із того факту, що боротьбу угорців проти Москви активно підтримував український визвольний рух. Зумівши знайти порозуміння з угорцями наприкінці Другої світової, українські націоналісти не припиняли співпраці з угорськими антикомуністичними силами і в повоєнний час. Піком співпраці стала відправка українських добровольців до Угорщини з метою подальшої участі у бойових діях на боці повстанців. Максимальне висвітлення теми підтримки українцями Угорської революції мало б стати вагомим внеском у формування тієї множини смислів, котрі об'єднуватимуть Угорщину та Україну. Проте влітку стало зрозуміло, що українська сторона ігнорує і цю вужчу тему, і тему Угорської революції в цілому (див. з цього приводу мою статтю “Річниця угорської революції, або Як ми втрачаємо шанси”, опубліковану ще наприкінці липня).
Україна не спромоглася на масштабну комплексну програму, спрямовану на використання ювілею Угорської революції з подвійною метою — досягнення українсько-угорського зближення і посилення в Угорщині антимосковських настроїв. Усе, на що виявилася здатною українська сторона, — це коротеньке протокольне привітання від Петра Порошенка (чомусь опубліковане лише на сайті українського посольства в Угорщині і станом на 25 жовтня відсутнє на президентському сайті), стаття українського посла Любові Непол у “Мадяр Ідьок” та участь пані Любові у кількох тематичних заходах.
Головна теза цих скромних привітань — проведення паралелі між революцією 1965 року і нинішнім українсько-московським конфліктом — назагал правильна. Одначе автори обох текстів не потрудилися зачепити питань, які для Угорщини є насущними. Навіть навпаки: єврооптимізм, що пронизує тексти привітань, стосується не так здорового пан'європейського пафосу, як брюссельського бачення перспектив Європи. А це явно дисонує з візіями, котрі озвучуються Будапештом.
Банальність українського єврооптимізму добре помітна на тлі тез, що звучали у святковому виступі Віктора Орбана. Не заперечуючи потреби у єдності європейських народів, Орбан, проте, застеріг від небезпеки перетворення ЄС у новітню реінкарнацію СРСР. Виступ Орбана ґрунтувався на аналогіях між антибільшовицькою боротьбою угорців у минулому і нинішній ситуації, коли Угорщина мусить чинити спротив зазіханням євробюрократії, що дотримується ліво-ліберальних поглядів. Хоч якогось натяку на те, що Україна солідарна з цим спротивом, продемонстровано не було.
А даремно. Сьогодні Порошенко робить елементарні спроби не погоджуватися з вимогами Заходу відносно конфлікту на Донбасі. Але обставини є такими, що він мав зайняти більш принципову позицію, і в межах такої позиції була б доречною солідаризація з Варшавою та Будапештом. Такої сміливості він не демонструє.
Не можна сказати, що Порошенко зовсім не розуміє важливості співпраці з Угорщиною та країнами Вишеградської четвірки в цілому. Зустріч між Порошенком та Орбаном відбулася декілька днів тому під час робочого візиту до Маастрихту. На 28 жовтня запланований одноденний візит до Києва глави МЗС Угорщини Петера Сіярто.
І Будапешт, і Київ мають свої резони розвивати співпрацю. Але поки що ці резони не зливаються у єдину геополітичну стратегію. Одна з причин цього — неспроможність Києва запропонувати центральноєвропейським державам, передусім Угорщині та Польщі, сценарій власної участі у посиленні геополітичної ваги регіону.
Центральній Європі вигідна Україна як сильний і самостійний геополітичний гравець. При цьому зближення України з Вишеградською четвіркою спроможне стати додатковим чинником, що мінімалізує прагматичне зацікавлення Угорщини у співпраці з Москвою. Але наразі Україна демонструє готовність бути хіба що “п'ятим колесом Вишеградського возу”, бо не спроможна належними чином протиставитися волі Заходу навіть у найпринциповіших питаннях, що стосуються її безпеки і територіальної цілісності.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
Топ за тиждень
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1882
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
Популярне
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87044
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11237
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9244
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5712
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5407
Контакти
E-mail: [email protected]