Як підвищити стимулюючу роль заробітної плати

Усі ми працюємо за зарплату. Хтось задоволений її розміром, хтось вважає його нижчим за той вклад, який він вносить у діяльність підприємства. Але майже завжди є бажання отримувати більше. І це природно. В залежності від того, як побудована система оплати праці на підприємстві і чи є вона взагалі, залежить, яку роль відіграє заробітна плата в результативності персоналу, чи є вона стимулюючою до покращення діяльності підприємства, чи як гиря, тягне донизу.

Кожне підприємство повинно створити свою продуману систему оплати праці. Саме систему, де передбачені форма, розмір, співвідношення між різними структурами, посадами, умови стимулювання, показники тощо. Від цього залежить, чи буде оплата праці відігравати свою стимулюючу роль.

В наш час багато підприємств не хоче заморочуватися з різними системами оплати праці, та й фахівців, які б на цьому розумілися, складно знайти, тому встановлюють усім оклади або почасову оплату праці. Така система ніяк не впливає на якість праці, бо як би не працював, розмір зарплати буде однаковим. Все залежить від добросовісності виконавця та контролю за ним. Особливо складно проконтролювати працівників робітничих професій, наглядача ж над кожним не поставиш. Можна ремонтувати якийсь механізм одну годину, а можна один день, можна зробити 100 виробів, а можна 150, можна здійснити автомобілем дві ходки, а можна чотири. А від цього суттєво залежить собівартість продукції чи послуг і результат підприємства вцілому.

Покращити ситуацію може введення преміальної системи, коли за якість роботи запроваджується додаткова оплата. При цьому керівник може як заохотити, так і покарати працівника, знизивши розмір чи взагалі скасувавши виплату премії. Але знову ж таки результат залежить від того, як керівник користується наданим йому механізмом. Якщо керівник не власник бізнесу, то не завжди виявлятиме бажання псувати відносини з підлеглими, відбираючи частину премії, налаштовувати працівників проти себе. Робітник вважає встановлений розмір премії обов’язковою умовою оплати праці і недоотриману частину премії розцінює, як відібраний у нього заробіток. Тому часто премія стає не стимулюючою до праці, а навпаки – дестимулюючою. Ображений працівник саботує вказівки і розпорядження керівника, зволікає з виконанням завдань, усіляко доводячи, що стягнення тільки нашкодило ділу. З часом така система оплати праці перетворюється на ту ж почасову оплату з постійною фіксованою доплатою.

На практиці найбільш стимулюючою системою оплати праці є відрядна система, де працівник отримує оплату в залежності від конкретних об’ємів виконаних робіт. Недоліком такої системи є складність у її створенні і обслуговуванні. З’являється необхідність утворення служби, яка розроблятиме норми та розцінки для здійснення розрахунку заробітку кожного працівника. Позитивним  при такій системі є те, що зменшується потреба у здійсненні контролю над кожним працівником. Скільки зробив, стільки і отримав. Навіть за відсутності замовлень працівник не буде тихенько сидіти гратися в телефоні чи займатися своїми справами, а вимагатиме  у керівника підрозділу краще організовувати роботу, щоб  персонал не простоював.

Оскільки наразі в країні основна доля підприємств займається торгівлею, то в цій сфері застосовується окладна система оплати праці з нарахуванням бонусів за продані об’єми працівникам, які безпосередньо займаються реалізацією продукції. Інші працівники підприємств заохочуються по різному або не стимулюються зовсім. Така система, щоб забезпечити свою стимулюючу роль, повинна бути чітко визначена. Розмір бонусів обов’язково повинен бути прив’язаний до прибутку, отриманого від здійснених торгових операцій. При цьому, в стимулювання не повинні включатися обсяги, за якими не отримана оплата. Система повинна охвачувати весь персонал, задіяний у цьому направленні бізнесу. Бо підприємство це як живий організм, в якому є  голова, руки, ноги, серце, печінка та інші органи, кожен з яких відіграє свою важливу роль. Якщо заохочувати тільки ноги, які бігають і забезпечують продажі, то з часом голова відмовиться думати чи руки перебирати все, що набігали ноги.

Кінцева мета кожного бізнесу – отримання прибутку. Тому тільки прибуток повинен бути визначальним показником, від якого залежать умови і розмір стимулювання усіх працівників підприємства. Націленість усього персоналу на кінцевий результат і буде найкращим стимулом для високопродуктивної роботи підприємства.