Визначення розміру застави: практика співвідношення

Нерідко суди обирають застосування запобіжного заходу правопорушнику у вигляді застави, проте на аналогічні справи розмір застави може суттєво відрізнятись, що ставить обвинувачених у нерівне становище. Тож, що може вплинути на таке рішення та чи є це правомірним зі сторони суду?

Для початку з’ясуємо що взагалі таке застава та які обов’язки виникають у обвинуваченого при внесенні коштів у дохід держави. Аналізуючи ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначимо, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. До неї застосовується також ряд обов’язкових вимог, які має виконати підозрюваний, обвинувачений, наприклад, дотримуватись належної поведінки; своєчасно з’являтись за викликом; не виїжджати за межі міста без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати свій паспорт, що дає право для виїзду за кордон та ін.

Взагалі, призначення застави є не покаранням для підозрюваного, а метою забезпечення виконання покладених на нього обов’язків.

Щодо розміру застави, то відповідно ч. 4 ст. 182 КПК України він визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наприклад, запобігання спробам: переховування, знищення, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

Суд має право не визначати заставу при застосуванні тримання під вартою: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, проте не повинен бути надто великим, він не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави відповідно на 2023 рік визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 2 684 до 53 680 гривень; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 53 680 до 214 720 гривень; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 214 720 до 805 200 гривень.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Так, рекордними розмірами застав в Україні були в 365 млн. екс-директору «Укрінтеренерго» Володимиру Зіневичу; 384 млн. Олександру Шахову засновнику «Еліта-Центру»; 450 млн. Олександру Кацубі екс-замголови правління «Нафтогаз України».

Отже, вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, а не як загальне правило, що нажаль нині прослідковується в сучасній судовій практиці. Зачасту розмір застави суди обирають на свій розсуд, що відрізняється від встановлених законодавством меж, наприклад, у районі 2-3 млн. гривень. Однак для громадянина України в основному це є непідйомною сумою, що робить для нього запобіжний захід у вигляді застави неспіврозмірним матеріальному становищу.

Звісно, якщо брати до приклада рішення Вищого антикорупційного суду України за виявлення корупційного правопорушення, то зазначимо, що суд звертає увагу на майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, так, наприклад, якщо особа має нерухомість за кордоном, елітні транспортні засоби, приватний літак, значні задекларовані суми, періодично перетинає кордон, то звернення застави в розмірі 20 млн. і більше стимулюватиме його виконувати покладені судом обов’язки, бо втрата такої суми матиме значення для особи.

Так, цікавим є випадок: в ухвалі від 31.01.2020 р. у справі № 991/979/20 детектив просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 40 млн. гривень. Для обґрунтування зменшення розміру застави суд врахував відсутність перетину кордону особою у 2019 р., суму наданої неправомірної вигоди у 50 тис. доларів США та визначив заставу в розмірі 19 млн. гривень.

Проте, одна справа призначати заставу у великих розмірах за корупційні правопорушення, хоча буває, що розмір запобіжного заходу обирають таким, що правопорушник може і не відчути помітних змін у своєму гаманці, що може бути наслідком подальшим корупційним злочинам. Так, нардеп Олександр Юрченко, за «хабарництво» 24 вересня 2020 року заплатив 3 мільйони гривень застави, як повідомили детективи НАБУ при чому відразу.

Інша справа, коли судді за кримінальні правопорушення обирають заставу саме у  виключних випадках, коли це є і не доречно, роблячи запобіжний захід не реалістичним, таким, що є безальтернативним запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

Схожа судова практика діє і в Сполучених Штатах Америки, де понад півмільйона осіб тримаються під вартою через надмірний розмір застави. Намагання судової системи США наповнити свої бюджети за рахунок надходжень від застави та інших штрафів призвело до того, що особи, які не мають відповідних коштів для внесення застави вимушені звертатися за допомогою до заставодавців, які роблять на цьому бізнес, оскільки в майбутньому вимагають стягнення із цієї особи певного гонорару за надання послуги. Так як заставодавці вимагають величезні % повернення застави, що ставить громадян у безвихідне становище та зумовлює їх до надання додаткових платежів у вигляді нерухомості, транспортних засобів, коштовностей, акцій та облігацій.

Вищезазначене суперечить положенням VIII поправки до Конституції США, в якій зазначено, що не повинні вимагатися дуже великі застави, стягуватися надмірні штрафи, накладатися жорстокі покарання.

З огляду на вищезазначене за вчинення злочину однакового ступеня тяжкості та наявності тотожних ризиків при обранні запобіжного заходу у вигляді застави, той факт, що особа може звільнитися з тримання під вартою залежить від її матеріального становища, що є порушенням положень низки міжнародно – правових актів.

Для приклада неспіврозмірного розміру застави розглянемо аналогічні справи по незаконному переправленню осіб через державний кордон України, що є доволі актуальним у наш час.

Так, у провадженні Київського районного суду м. Одеси розглядалися матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачувався за ст. 332 КК України, № кримінального провадження: 12022160000000577 від 19.08.2022 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2022 року було продовжено строк тримання під вартою та обрано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 500 000 гривень, що значно суперечить наведеним нижче розмірам сум запобіжного заходу.

Звернемо увагу на вирок по справі № 715/3646/22, провадженню № 1-кп/715/236/22 від 29.12.2022 року, де Глибоцький районний суд Чернівецької області зазначив, що ухвалою Герцаївського районного суду від 08.10.2022 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді застави в сумі 208 000 гривень та покладено ряд обов`язків. В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 на особисте зобов`язання, із перерахуванням застави у розмірі 100 000 гривень, яка була задоволена та внесена на спеціальний рахунок Національного банку України для цілей оборони України.

Також, по справі № 308/11077/22 кримінального провадження 1-кп/308/860/22 від 27 грудня 2022 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області визначив розмір застави, в розмірі 124 050 гривень.

Навіть, Київський районний суд м. Одеси, ухвала якого була взята для аналізування співвідношення розміру запобіжного заходу 19 грудня 2022 року постановив ухвалу по справі № 947/16899/22, провадженню № 1-кп/947/1013/22, де за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України обрав запобіжний захід у сумі 198 480 гривень.

Отже, з аналізу національної судової практики можемо спостерігати, що судді довільно обирають розмір застави та не завжди звертають увагу як на матеріальний стан обвинуваченого, так і на сімейний. В низці аналогічних справ виявляємо неспіврозмірність розмірів запобіжних заходів, що ставить правопорушників у несправедливе та нерівноцінне становище. Розмір застави виявляється непомірним для осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, що зумовлює неможливість звільнення їх з під варти.

Розглянемо також приклади обрання застави щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Для порівняння ми взяли ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2022 року, у провадженні якого розглядалися матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА -1, яка обвинувачується за ч. 2 ст. 307 КК України, № кримінального провадження: 12021160000001417 від 08.12.2021. До ОСОБА-1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1 240 500 гривень.

Аналогічною справою була № 683/3888/22, провадження 1-кс/683/768/2022 від , 30 грудня 2022 року, де слідчий суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області постановив ухвалу, визначивши заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень.

Також, 29 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Запорожжя по справі № 336/7474/22, провадження 1-кп/336/779/2022, постановив ухвалу обравши запобіжний захід у розмірі 198 480,00 гривень.

Цікавим є те, що Київський районний суд м. Одеси, для порівняння якого справу ми обрали, в інших провадженнях за тією самою статтею обирав значно менший розмір застави.

Так,  27 грудня 2022 року по справі № 947/23890/21, провадженню № 1-кп/947/431/22,суд виніс ухвалу обравши суму запобіжного заходу у виді застави розміром198 480гривень.

Також, звернемо вашу увагу на справу № 947/38036/21, провадження № 1-кп/947/57/22, де 9 грудня 2022 рокусуддя виніс ухвалу щодо залишення без змін розмір застави у сумі 49 620 гривень.

Отже, виявляється, що суддя обираючи запобіжний захід у вигляді застави, за справу однакового ступеня тяжкості та наявності тотожних ризиків, яку ми ставили в порівняння, не звернув увагу ні на матеріальний, ні на сімейний стан та соціальні зв’язки, бо у підозрюваної на утриманні знаходилися двоє неповнолітніх дітей та батьки з важкими захворюваннями, які потребували лікування. 

Дивлячись на вищесказане, зазначимо, що суд має брати до уваги сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, адже якщо в особи є неповнолітні діти, непрацездатні дружина/ чоловік/ батьки, це свідчить про необхідність їх матеріального утримання.

Так, судді Вищого антикорупційного суду України у своїх рішеннях переважно враховують наявність «утриманців» при визначенні розміру застави, та відповідно зменшують її, якщо інформація підтверджується. Наприклад, в ухвалі від 24.01.2020 року у справі № 991/707/20 від 31.01.2020 року прокурор просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 5 млн. гривень. Для обґрунтування зменшення розміру застави суд врахував, зокрема, наявність на утриманні дружини підозрюваного двох неповнолітніх дітей та визначив заставу в розмірі 168 160 гривень.

Тому, можемо спостерігати порушення суду в обранні запобіжного заходу у виді застави бо зачасту його застосовують як у виключних випадках, де це є недоцільним, роблячи цей вид запобіжного заходу безальтернативному триманню під вартою. Також, судді не завжди беруть до уваги матеріальний, сімейний стан, соціальні зв’язки та інші дані про особу, такі як вік, стан здоров’я, наявність постійного місця роботи, репутацію, наявність судимостей чи вчинення інших кримінальних правопорушень.

Водночас, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).

Неможливе таке співвідношення, коли для внесення застави обвинувачений вимушений брати кредит під заставу, продавати рухоме чи нерухоме майно, зупиняти чи закривати бізнес, суттєво змінювати свій спосіб життя.

 На проти вагу цьому цікавими є справи Вищого антикорупційного суду України. Не можливо не помітити, що останнім часом зростає кількість виявлення «хабарників». І великий розмір суми від застав ВАКС України передає на потреби Збройних сил України. Так, був переданий значний % із застави, сумою 244 млн. гривень у справі про надання рекордного «хабаря» у розмірі 6 млн. доларів керівництву НАБУ і САП. Забавним є те, що загальний розмір запобіжних заходів переважно є майже в два рази більшим ніж сума наданої неправомірної вигоди.

Так, у справі № 991/6265/22, провадження №11-сс/991/33/23 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду України 12 січня 2023 року постановила ухвалу щодо екснардепа Максима Микитася. Зазначивши, що раніше визначена в іншому кримінальному провадженні застава в сумі 80 млн. гривень, на противагу спочатку застосованій мізерній у сумі 5,5 млн. гривень, не забезпечила виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. ВАКС обрав розмір запобіжного заходу у зазначеній справі розміром 100 млн. гривень, вказавши, що така застава не є занадто непомірною для підозрюваного.

Однією із актуальних та цікавих справ є отримання неправомірної вигоди мером міста Рені Ігорем Плеховим та депутататом Ренійської міської ради Іваном Подойловим, які зажадали 100 тис. доларів. США за «сприяння» у вирішенні питання про виділення земельної ділянки в оренду під складські приміщення. Як відомо, 24 січня 2023 року детективи НАБУ та прокурори САП викрили їх «на гарячому», одразу після отримання першого траншу у сумі 50 тисяч доларів США. Звернемо увагу на те, що загальною сумою неправомірної вигоди мало б бути 3 672 751,60 гривень, з них 1 836 375,80 гривень за перший транш. Обираючи запобіжний захід 26 січня, вочевидь, спираючись на критерії, які повпливали на визначення застави, ВАКС призначив 1,342 мільйона гривень Ігорю Плехову та 1,879 млн. гривень Івану Подойлову, що є більшим за першу частину бажаного «хабаря».

Тож, на які критерії звертає увагу ВАКС обираючи запобіжний захід? Передусім це обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Яку ж позицію та судову практику має ЄСПЛ з питання застосування альтернативного запобіжного заходу? Непосильний розмір застави ЄСПЛ визнав порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Прикладом чого стала всім відома справа «Гафа проти Мальти», де заявник майже рік утримувався під вартою через завеликий розмір обраної судом застави. В цьому випадку національні суди не надали заявнику реальної можливості використати своє право на внесення застави, чим порушили статтю 5 Конвенції. При цьому,  в цій справі заявник був звільнений лише завдяки його матері, яка, в свою чергу повинна була залучити інших членів сім’ї, які були співвласниками майна, наданого в якості гарантії застави. ЄСПЛ безумовно зазначив, що тягар застави не може покладатися на родичів, а національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави.

Фактор, який вказує на непомірний розмір застави є тривале перебування під вартою, що робить запобіжний захід безальтернативним.

Розглянемо також ще одне відоме рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії», в якій ЄСПЛ не визнав призначену заставу у розмірі 3 мільйонів євро непомірною, зважаючи на значну шкоду завдану заявником, що призвело до катастрофічних наслідків. Проте, варто зазначити, що повну матеріальну відповідальність за екологічну шкоду, завдану внаслідок забруднення ніс саме роботодавець підозрюваного, адже розмір застави був посильним для компанії-роботодавця та володільця судна, аж ніяк для його співробітника. Не дивлячись на що, на превеликий жаль, сторона обвинувачення часто посилається на згадану справу, повністю викривляючи її зміст.

Варто згадати також рішення «Ноймайстер проти Австрії», в якому суд визнав порушенням пункту 3 ст. 5 Конвенції, підкресливши, що гарантії, передбачені цією нормою мають на меті забезпечення присутності обвинуваченого в судовому засіданні та розмір застави не повинен проводитися в залежності від суми збитку.

Аналогічної думки ЄСПЛ був розглядаючи справу «Істоміна проти України», зазначивши, що гарантія вищезазначеної норми Конвенції має на меті забезпечення не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. 

Отже, дослідивши національну судову практику та практику ЄСПЛ з питання визначення розміру запобіжного заходу, можна дійти висновку, що місцеві суди обираючи суму застави систематично виходять за межі розмірів, передбачених законодавством, використовуючи виключний випадок, тим самим зловживають цією нормою, зводячи нанівець її зміст. Вважаємо, що місцевим судам, під час обрання розміру застави, необхідно виходити з того, щоб вона була альтернативною триманню під вартою для підозрюваного, обвинуваченого, враховуючи його майновий, сімейний стан та інші дані про особу порушника, ставлячи на другий план тяжкість покарання, наявність вагомих доказів та збитків. Відзначимо також, що усупереч сумнівним та неспіврозмірним рішенням місцевих судів, Вищий антикорупційний суд звертає увагу на вищезазначені критерії при обранні запобіжного заходу, чим належно виконує свої обов’язки відповідно до «букв закону».