Чотири роки країна спостерігала за тим, як громадськість вимагала змінити тих членів ЦВК, термін повноважень яких закінчився. У 2018 році з 15 членів, 13 треба було замінити. 1 червня 2014 року завершився термін повноважень 12 з 15 членів ЦВК, а 3 лютого 2017 року – і 13-го члена комісії.
Перше подання президента з прізвищами ймовірних членів ЦВК Верховна Рада отримала ще у 2016 році. Однак тоді критика опозиційних політичних сил вплинула на ситуацію. Наступне подання президент вніс 5 лютого 2018 року. Представника від Опоблоку не було і в цьому документі.
Оскільки Парламентська Асамблея Ради Європи зобов’язала Україну призначити новий склад ЦВК з урахуванням інтересів всіх політичних фракцій парламенту, і внесла відповідний пункт до Резолюції ПАРЄ, проблема щодо членів наступного складу Центральної виборчої комісії залишалася не вирішеною.
Більше того, в поданні президента на 13 вакантних посад претендувало 14 осіб, які Комітет Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя підтримав і рекомендував парламенту до розгляду.
Влітку домовитися про розподіл мандатів в ЦВК не вдалося, тому в кулуарах почали говорити про політичну кризу. Спікер у вересні знайшов вихід з кризи. І за день до голосування, точніше вночі перед днем голосування, зареєстрував законопроект під номером 9090, яким збільшив склад ЦВК з 15 до 17 осіб.
Такий факт, можливо, і можна назвати тимчасовим виходом з політичної кризи. Але наслідки його можуть бути не такими оптимістичними. В тому числі і для ініціатора змін. В юридичній площині питання зі звільненням та призначенням членів ЦВК в майбутньому може стати головною політичною технологією під час президентської кампанії.
18 вересня 2018 року парламентарі все ж збільшили кількісний склад ЦВК. 20 вересня звільнили чинних 13 членів комісії, та призначили 14. Однак забули про присягу нового складу ЦВК, тому близько двох тижнів комісія фактично вважається неробочою.
В цій політичній грі поки що переміг президент. В ЦВК він отримав ситуативну більшість - 12 осіб: шість - від БПП "Солідарність", троє - від "Народного фронту", одна – від депутатської групи "Воля народу", одна – від "Відродження", одна – чинний член ЦВК від партії "Удар", термін повноважень якого закінчується в 2021 році.
Більше того, разом з ЦВК, 20 вересня Верховна Рада обрала за власною квотою двох суддів Конституційного Суду України. Ними стали суддя старого Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ірина Завгородня (рекомендована Блоком Петра Порошенка) та доцент кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка Олег Первомайський (рекомендований "Народним фронтом"). Цими призначеннями завершилося формування повного складу КСУ, який останні 4 років завжди мав вакантні суддівські посади.
Таким чином, вплив Президента на КСУ посилився. Це ключова теза, якщо врахувати, що у прийнятті змін до закону про ЦВК були порушені частина перша статті 93 Конституції України, стаття 12 Закону України "Про статус народного депутата", статті 89, 100, 102 Регламенту Верховної Ради України.
У 2018 році Конституційний суд України в своїх рішеннях розширив правтику застосування норм в частині неконституційності прийняття законів. Зокрема, мова йде про порушення вимог частини першої статті 93 Конституції України щодо порушення права суб’єкта законодавчої ініціативи в частині ініціювання пропозицій і поправок до законопроекту. А також щодо порушення вимог частини першої статті 89 Конституції України, зокрема конституційної процедури відсутності попереднього розгляду законопроекту у комітетах Верховної Ради України.
Зважаючи на ці моменти: в залежності від політичної ситуації, в Президента України є усі шанси використати правове поле для того, щоб виграти в політичній грі під час чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року і чергових виборів народних депутатів України 27 жовтня 2019 року.
Під питанням як спрацює ця ситуація – неконституційним визнають призначення усіх 14 членів комісії, чи будуть шукати одного або двох (якщо допризначать ще одного члена ЦВК) зайвих. З якого часу – з часу призначення чи прийняття рішення Конституційним судом України? І чи не стане це підставою для перенесення виборів Президента на червень 2019 року (липень – другий тур), або застосування інших технологій у виборчому процесі.
