Хто врятує Україну і до чого тут комунікації

Теперішня криза в Україні викликає відчуття дежавю шестирічної давнини: держава знову не готова до екзистенційних викликів.

Теперішня криза в Україні викликає відчуття дежавю шестирічної давнини: держава знову не готова до екзистенційних викликів. Тоді, у 2014-му, на захист України стали добровольці, волонтери і бізнес, які замінили собою державні інституції, армію, розграбовану казну. Сьогодні знову на тлі розгублених заяв чиновників підприємці й активісти обирають діяти. Бізнесмени закуповують апарати штучної вентиляції легень, організовують підвіз людей на роботу та проводять безкоштовні онлайн-консультації, а волонтери самовіддано допомагають медикам і людям похилого віку.

Ми проходимо черговий тест на стійкість і людяність. Ця криза, як лакмус, проявить усіх: і держави, і людей, і компанії. Хтось, як це уже не раз бувало в нашій історії, віддає останнє і ризикує власним життям, а хтось намагається заробити всі гроші чи купує мерседеси. Важливо пам'ятати – кризи проходять, а любов і ненависть залишаються.

Пригадую, як три роки тому через бездіяльність чиновників МОЗ зірвався проєкт з упровадження екстреної медичної допомоги на мотоциклах – Мотошвидка. Наша агенція розробила для нього всю комунікацію, тому ця історія для нас особиста. Подібна модель існує у багатьох країнах світу, а її ефективність вимірюється тисячами врятованих життів. Та на наших дорогах ми так і не побачили мотошвидких. Це показовий приклад, який характеризує вітчизняну недореформовану недофінансовану систему охорони здоров’я, заручниками якої сьогодні стали всі ми.

Суспільство має прокинутися. Така медицина не врятує. І позиція страуса теж не врятує – ні в бізнесі, ні в політиці, ні у повсякденному житті. А що ж врятує? Вірність демократичним цінностям, соціальна відповідальність бізнесу і солідарність. Маємо приклад північно-європейських країн, де ця комбінація забезпечує економічне процвітання держав і лідерство в рейтингу щастя людей. Вона також дозволяє створювати стабільний бізнес-клімат в умовах постійної турбулентності. Зрештою, це не тільки про гуманізм чи емпатію – це про далекоглядність, адже йдеться про той самий маркетинг тільки на три кроки вперед.

Великий бізнес більше не може собі дозволити безпозиційність. Численні прояви ксенофобії, лукізму і расизму з боку D&G обернулися для компанії у 2018 році скасуванням шоу і багатомільйонними втратами. А чітке позиціюнування Adidas як компанії, що дбає про довкілля (з 2015 року вони виготовляють взуття з переробленого пластику, зібраного із дна світового океану) принесло їй любов споживачів і репутаційні бонуси.

У бізнесі позиційність і успішна самопрезентація будуються досить швидко і ефективно завдяки цілісній комунікації бренду. Наявність комунікаційної стратегії для вирішення маркетингових завдань та примноження соціального капіталу давно стала практикою не тільки великого, але й середнього бізнесу.

З офіційними комунікаціями на державному рівні чи комунікацією соціальних тем все набагато складніше. Під час кризи комунікаційні провали влади можуть мати катастрофічні наслідки: паніка і хаос як результат суперечливих заяв посадовців, соціальна напруга і заворушення як відповідь на спроби протягнути рішення про «мирне врегулювання» ситуації на сході чи форсування відкриття ринку землі. Здавалося б, медійний бекграунд вищого керівництва мав би допомогти налагодити ефективну комунікацію з суспільством, але realpolitik вимагає інших підходів і практик.

Тема війни залишається у всіх сенсах больовою точкою нашого суспільства та інформаційного простору. Україна втратила у ній майже стільки ж людей, скільки весь світ від коронавірусу. І попри цей грандіозний масштаб навіть у нашому суспільстві багато громадян намагаються відмежуватися від війни, роблять вигляд, що її не існує.

Коли до нас в агенцію прийшов Мар’ян Присяжнюк, волонтер, який одразу після Майдану почав допомагати нашим захисникам на сході, з проханням допомогти з брендингом його проєкту про увічнення пам’яті загиблих воїнів, ми одразу погодилися. На світлинах, зроблених відомим французьким художником українського походження Юрієм Білаком, – рідні загиблих з речами, які нагадують їм про найдорожчих. Мати з мечем сина, який захоплювався історичною реконструкцією, працював аналітиком, але змінив мирне життя на військовий обов’язок. Дружина з обручкою загиблого чоловіка, батько з підручником японської свого вісімнадцятирічного сина… Ми розробили всю айдентику цього проєкта – неймінг, логотип, типографію. Так з’явився “PLUS 1” – проєкт про єдність і цілісність державного організму, кожен елемент якого важливий. Кожна жертва у цій війні – це плюс одна історія втрати, плюс одна потреба згадати, плюс одна відповідь агресору, плюс одна демократична держава.

Сьогодні, щоб виграти війну з агресором та битву з коронавірусом, треба, перш за все, відповідально планувати комунікації та брати до уваги стрімкі зміни, які відбуваються у світі. Але найголовніше – єднатися заради перемоги і майбутнього.