Війна чи переселення народів?

Сьогодні о 10 годині за київським часом мав закінчитися  часовий проміжок мирного плану «А» , за яким  слідувало припинення  вогню на тиждень всіма підрозділами Збройних сил, Національної гвардії та Прикордонної служби. Проте сьогодні вранці в РНБО повідомили, що режим припинення вогню на сході закінчиться о 22 годині 27 червня.   

Але…

Перемир’ям цей  тиждень можна назвати лише умовно, адже українська кров продовжувала проливатися.  23 червня відбулися тристоронні переговори Україна – Росія - ОБСЄ, незважаючи навіть на прізвища людей, які брали участь у переговорному процесі , вони були безрезультатними.  Проте увесь тиждень політична еліта, експерти, спостерігачі  та звичайні українці хоч мали що обговорювати, адже участь у переговорному процесі одіозних осіб не залишила байдужим нікого.

Військові дії з боку сепаратистів продовжувалися увесь тиждень. Сталося  десятки випадків нападу на сили АТО, терористи більше 60 разів відкривали вогонь по українським військовослужбовцях та техніці, представники ДНР і ЛНР за цей час встигли захопити декілька адміністративних будівель. За сім діб на сході країни загинуло 18 військовослужбовців, а в заручниках  знаходиться більше 200 українців.  Стало зрозуміло, що наказу з Москви про складення зброї не було. А може Москва уже не контролює події на Донбасі?

Чим же завершиться перемир’я Президента? Чи врахує він думку жителів Сходу,  більшість з яких - 65,7% воліють жити в єдиній Україні, а 50,2% хочуть  збереження унітарного устрою і лише 4,7% донеччан ладні жити в незалежній від усіх Донецькій республіці?

Є декілька варіантів розвитку подій, але як саме діятиме  Верховний головнокомандувач  України покаже час. Можливо  після сьогоднішнього дня, замість мирного сценарію, який отримав умовну назву – план «А»,  буде введений в дію «про рекламований»  військовий план «Б», який передбачає повну ліквідацію бойовиків. Крім того вже є третій сценарій Президента, так званий план «В», який передбачає до кінця серпня введення на сході країни військового стану, а переговорники тим часом вестимуть публічні перемовини про припинення вогню.

Проте реалізації будь-якого плану має передувати об’єктивний аналіз ситуації і моделювання наслідків його реалізації. Наприклад, у випадку, коли дійсно більшість мешканців Донбасу хочуть жити в Україні, то тоді слід запроваджувати план «Б» чи «В» і знищувати усіх бойовиків, яких «дружня» РФ надіслала в регіон. При цьому  повністю захистити сусідні регіони від проникнення на їхню територію терористів і сепаратистів. 

Але якщо дії бойовиків масово підтримують мешканці Донбасу, які  називають українських військових «захватчиками», то що робити тоді?

Тоді варто розглянути ще один план - «Г». Проведення всеукраїнського референдуму про зміну території України, як це передбачено статтею 73 Конституції України.  Але для цього спочатку потрібно організувати захист територій України, які на цей час не піддалися терористичній і сепаратистській активності, з тим, щоб мешканці Донбасу, які готові помирати «за путіна», «за рассєю» не поширилися Україною і не за заважали нам жити і розвиватися за європейськими принципами. Усі ж проукраїнські мешканці  Донбасу, які не брали участі у підтримці сепаратистів і безладу на сході,  мають отримати можливість розселитися по інших областях і розвивати справедливу і потужну Україну.

Тоді ми маємо розуміти що окрім АР Крим, де відбувається масове заселення чеченцями, ми отримаємо «уявну Чечню» ще й на східних рубежах України.

Може вже прийшов час тверезо оцінити ситуацію, припинити  кланятися в ноги окупантам та задовольняти чиїсь імперські амбіції, і, врешті – решт, перестати жити ілюзіями  єдності!