Одним з моментів, який викликає складнощі у суб’єктів декларування, є правила визначення та відображення у декларації вартості певних об’єктів декларування
З початком 2019 року для публічних службовців розпочалась чергова кампанія е-декларування, яка щороку додає головного болю декларантам та продукує необхідність пошуку відповідей на безліч питань.
З практики супроводу заповнення та подання декларацій одним з моментів, який викликає складнощі у суб’єктів декларування, є правила визначення та відображення у декларації вартості певних об’єктів декларування.
Частково відповіді на вказане питання відображені у Роз’ясненнях НАЗК, затверджених рішенням від 11.08.2016 №3 (зі змінами).
Так за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність. При цьому вартість об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування або члена його сім'ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Правила відображення в декларації вартості майна мають особливості залежно від типу майна:
- для об'єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об'єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки. Якщо вартість на дату набуття об'єкта на певному праві не відома суб'єкту декларування і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку "Не відомо". Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою - якщо така оцінка не проводилась чи її результати невідомі суб'єкту декларування, при заповненні відповідного поля слід обрати помітку "Не відомо";
- вартість цінного рухомого майна відображається станом на дату його набуття у власність, володіння або користування;
- вартість транспортних засобів відображається станом на дату його набуття у власність, володіння або користування;
- вартість корпоративних прав відображається у грошовому вираженні станом на дату їх набуття або - якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб'єкту декларування - відповідно до результатів такої оцінки;
- вартість подарунків у формі, іншій ніж грошова, відображається станом на дату їх отримання суб'єктом декларування або членом його сім'ї;
- вартість нематеріальних активів відображається станом на дату виникнення права власності на такий актив.
- вартість цінних паперів відображається відповідно до їх номінальної вартості.
Останній з перелічених пунктів, що стосується відображення вартості цінних паперів, на практиці викликав певні складнощі при внесенні даних до декларації.
Однак, рішенням НАЗК від 29.12.2018 №3225 до Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю внесено зміни, що стосуються особливостей відображення у е-декларації вартості певних видів цінних паперів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Відповідно до частини шостої статті 7 зазначеного Закону облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, кратну 1 гривні, а якщо це передбачено проспектом облігацій (рішенням про розміщення облігацій, а для державних облігацій – умовами їх розміщення), – в іноземній валюті, кратну одиниці такої іноземної валюти.
Виходячи з визначення номінальної вартості вказаних цінних паперів, у декларації має відображатися кількість таких цінних паперів та номінальна вартість одного цінного паперу.
Законодавством визначено ряд цінних паперів, які не мають номінальної вартості, а посвідчують права особи на отримання грошового доходу, на одержання суми вкладу та процентів, право на виплати власнику цінного паперу або посвідчують безумовне грошове зобов’язання.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті. Відповідно у декларації має відображатися визначена номінальна вартість таких цінних паперів відповідно до їх кількості.
Відповідно до частини першої статті 12 вказаного Закону інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
Відповідно до частини першої статті 13 вказаного Закону ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Відповідно до частини першої статті 14 цього ж Закону вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до частини першої статті 151 зазначеного Закону державний дериватив – цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати.
Таким чином, у декларації відображається кількість таких цінних паперів, а в полі "Номінальна вартість" необхідно обрати помітку "Не застосовується".
Підсумовуючи зазначимо, що систематичне доопрацювання роз'яснень щодо застосування положень Закону України «Про запобігання корупції» свідчить про спрямованість роботи уповноважених антикорупційних органів на сприяння суб’єктам декларування у виконанні ними покладених законодавством обов’язків.
Однак, як вбачається, подібні доопрацювання мають запроваджуватись заздалегідь до початку кампанії декларування.
Викладена вище позиція автора не є правовою консультацією та надається з інформаційною метою. У конкретних ситуаціях доцільно звернутись до фахівця для отримання відповідної консультації.
