Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
27.03.2014 01:20

Громада по-українськи. Ч.2 Проблеми безпосередньої демократії

Директор ТОВ "Юридичні технології Києва"

коли рід міг зібратися з іншими родами племені для вирішення загальних питань навколо багаття, не було жодних труднощів у заслуховуванні думок членів роду, старійшин, обговорень та прийняття спільних рішень

Продовжуємо нашу серію статей, в якій ми користуємося лише Конституцією України і Європейською хартією місцевого самоврядування з метою по-простому пояснити процес становлення громадянського суспільства в Україні – становлення територіальних громад. Перша частина була присвячена тому, як хвіст виляє собакою, іншими словами як держава та її органи підмінили собою справжнього суверена, єдине джерело влади – народ.

 У сиву давнину, коли  рід міг зібратися з іншими родами племені для вирішення загальних питань навколо багаття, не було жодних труднощів у заслуховуванні думок членів роду, старійшин, обговорень та прийняття рішень.

Зараз  цей процес ускладнився через ускладнення самого суспільства, яке стало більше по чисельності та займає більші території. Тому навіть уявити, що вся громада  міста зможе зібратися і вирішити якесь питання надзвичайно складно, не те щоби зорганізувати такий процес. Тому і виникла представницька демократія, головним недоліком якої є підміна представниками від народу інтересів народу своїми власними.

Також, я би звернув увагу на український менталітет. На те, що Монтеск’є покладав у основу своєї праці  «Про дух законів» - необхідність щоби правові норми суспільства відповідали особливостям народу. Саме тому він зауважував, що досить нечасто закони одного народу (держави) можуть згодитися, підійти  іншому народу (державі).

Менталітет українця такий, що він ніколи не був схильний до великих угруповань. Ця особливість сформована тривалим історичним розвитком суспільства і природними умовами України. Для нас ніколи не було потреби об’єднуватися у великі групи, як скажімо у Єгипті для побудови дамб. В нас одна сім’я могла і може власними силами прогодувати себе, обробляючи відносно невеликий шмат землі. Земля в нас родюча.

Тому немає у нас в нашій ментальності тяжіння до великих спільностей. І це головний аргумент того, що громади в Україні мають бути якнайменші з того, що дозволяє Конституція. Тобто, згідно ст.ст. 133, 140– села (об’єднання сіл), селища, райони у містах, міста.

 Проте, становлення територіальної громади – це процес який має відбуватися знизу – від громадян, мешканців-власників відповідної території. Наразі, ми спостерігаємо ситуацію коли його намагаються очолити згори. І це намагаються зробити саме ті хто вже за роки незалежності мав змогу проявити себе в парламенті, радах, адміністраціях.

Доволі широко відомий вислів «не можеш перемогти процес – очоль його» ці особи зараз намагаються застосувати на практиці. Адже вони розуміють якою небезпекою може обернутися для них прихід до влади народу.

Отже, від процесу становлення територіальних громад мають бути відсторонені всі депутати, голови партій, кандидати тощо й ті, хто колись займав відповідні керівні посади. Процес модної зараз люстрації зараз необхідний як ніколи. Оскільки користь народу, територіальним громадам з тих хто вже себе дискредитував примарна.

Для того, щоби громади створювалися у природний спосіб "знизу" одним із головних завдань є забезпечити якнайширше інформування суспільства через ЗМІ про процеси які відбуваються у громадах – надати можливість виступати у прямих ефірах і публікуватися у комунальних ЗМІ активістам, ініціативним групам, а не балакунам, які мають власні меркантильні інтереси.

Цей процес мені уявляється наступним чином. Якщо хтось не поділяє зазначену позицію – прошу залучатися до обговорення та конструктивної критики.

1. Активісти, ініціативні групи по створенню громад мають домогтися щоби за допомогою ЗМІ комунальної і державної власності громадянам було запропоновано створювати ініціативні групи та долучати до цих груп громадян з мешканців відповідної території.

2. Ініціативним групам має бути забезпечений доступ до «медійного майданчика» щоби кожна ініціатива була почута Україною.

3. Через доступ до ЗМІ ініціативні групи мають зустрітися одна з одною на відповідній території та обговорювати питання створення своєї громади, виписування та затвердження статуту територіальної громади тощо.

4. Органи держави та місцевого самоврядування зобов’язані максимально сприяти у діяльності ініціативним групам.

5. Якщо виявиться потреба форсувати (пришвидшити) процес створення громад, то потрібно для цього виділяти необхідне фінансування. Народ, громади мають знати їх права, у протилежному випадку негідники матимуть змогу скористатися ситуацією і підмінити створення громад фейковими структурами, які або будуть дублювати функції один одного або підмінять теперішні "органи самоврядування". Наприклад, замість голів рад будуть голови територіально громади без зміни якісної складової. Як кажуть у народі, шило на мило поміняємо.

Це питання виникає тому, що багато є спроб «під шумок» створити «псевдо громади» і анулювати місцеве самоуправління як таке.  Таке ми вже бачили з ОСНами та ОСББ. Знову наступати на ті ж граблі не потрібно.

І на завершення цієї статті, варто сказати, що поняття «самоуправління» в нас дуже часто підміняють поняттям «управління».

Як-от, не можна назвати "голову ради", "раду" органом самоуправління, оскільки це у чистому вигляді органи управління. Не забуваймо, що самоуправління – це тоді, коли той хто управляє, і той ким управляють є однією і тією ж особою. З цієї, начебто дрібниці й починається маніпулювання – ніби в Україні існує самоуправління.

Далі буде

Ігор Кізіма,

магістр права за функціональною спеціалізацією «Державне управління та місцеве самоврядування»

 За довідками та додатковими роз’ясненнями звертайтеся до

громадської організації «Суспільний договір»


Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]