Обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців є протиправним

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправним.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправним.

Таку правову позицію нещодавно висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11.07.2022, змінюючи попередні судові рішення у справі № 620/613/21 у частині мотивів задоволення позовних вимог. Це судове рішення має важливе значення для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних спорах.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105203417

Суть спору полягала в наступному.

Обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, 10-ма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набув чинності з 01.10.2011, і яким було викладено ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Зазначені зміни були внесені згідно із підпунктом 8 пункту 6 розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 3668-VI.

Саме в цій редакції ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ було визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Отже, норма законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з 20 грудня 2016 визнана неконституційною.

Проте по сьогодні є чинною ст. 2  Закону № 3668-VI, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) <…..>, призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України <….> «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,  <…>  не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Саме посилаючись на ст. 2 Закону № 3668-VI, управління Пенсійного фонду України обмежило позивачу розмір його пенсії.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд зобовʼязати ГУ ПФУ виплачувати йому пенсію без обмеження максимального розміру.

Чернігівський окружний адміністративний суд  рішенням від 05.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021, задовольнив позовні вимоги. 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обмеження максимальним розміром пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до набрання чинності Законом № 3668-VI, тобто до 01.10.2011.   

Верховний Суд змінив попередні судові рішення у справі № 620/613/21 у частині мотивів задоволення позовних вимог. 

Розглядаючи справу, ВС нагадав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII. Ці положення, а також положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. 

Тобто, тривалий час була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення КСУ № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI — у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому Пенсійний фонд України надавав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував положення ст.2 Закону № 3668-VI. 

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Додатково, у постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також, на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, теж зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов’язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на це, Верховний Суд констатував, що у цій справі підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення КСУ № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тобто, пенсія позивачеві має обраховуватися без її обмеження максимальним розміром.

До речі, таким висновком судді ВС лише підтвердили уже усталену практику судів нижчих інстанцій.

Наприклад, у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі № 640/33162/21 суд також визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 2262-ХІІ. 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105923942

В цій справі суд нагадує, що рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Натомість у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/31300/20 від 5 серпня 2022 року додатково наголошено, що слід уважно оцінювати правовідносини у подібних справах. Наприклад, є не доцільним посилання на постанову Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, оскільки в ній йдеться про пенсію, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. Іншими словами там оцінювався максимальний розмір іншої, невійськової пенсії. Таким чином, щодо пенсії, яка призначена у відповідності із приписами Закону № 2262-ХІІ, не можуть враховуватись висновки Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/234/19.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105622272

Що стосується часу, з якого суди почали розглядати подібні спірні правовідносини, то про нього чітко вказано у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 640/33291/20  - «з 20.12.2016 відповідна частина статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101567311

До речі, в цій самій постанові згадуються ще декілька рішень ВС, висновки яких не є належними при розгляді справ, в яких оскаржується встановлення обмежень для військових пенсій. Так, «посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду у справах №№ 580/234/19, 280/5154/19, 826/11471/18, 640/5854/19, колегія суддів відхиляє, оскільки спір у них стосується отримання пенсій іншого виду та за іншими законодавчими актами, що для цілей вирішення даного спору є суттєвою обставиною».

Натомість на неправомірності обмеження максимального розміру пенсії Верховний Суд чітко наголошував у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17.