В колонці – про VR-експерименти, вистави зі свідченнями біженців, міждисциплінарність і нові формати, які змінюють наше уявлення про театр.
Міжнародні театральні фестивалі - FITS у Сібіу (FITS, 20–29 червня 2025, 32-а eдиція) та Babelfest у Тирговіште (7-15 червня) показали, що театр у 2025-му — це не форма, а жест.
Жест, який вступає в діалог із війною, розпадом суспільних угод, технологічною тривогою.
У цій колонці — про ключові тренди цих фестивалів, їхню взаємодію з міжнародними тенденціями та вплив на театральне мистецтво.
Театр як рефлексія глобальних криз
У 2025 році світ продовжує перебувати під впливом тривалих геополітичних конфліктів, зокрема війни в Україні, ескалації на Близькому Сході та економічної нестабільності в Європі. FITS, відомий своєю міжнародною орієнтацією, ймовірно, акцентував на виставах, що осмислюють ці теми через призму людського досвіду. Наприклад, постановки могли досліджувати травми війни, вимушеної міграції чи втрати ідентичності, що резонує з європейським театральним трендом, де мистецтво стає платформою для емпатії та діалогу. „Babel” у Тирговіште, хоча й більш локальний, також відображає ці теми через національний контекст, запрошуючи міжнародні колективи, які звертаються до універсальних питань.
Один з трендів 2025 року – це зростання „театру свідчень”, де реальні історії (наприклад, біженців чи ветеранів) стають основою для драматургії. Обидва фестивалі включали документальні чи автобіографічні постановки, що підсилюють цей напрям. Наприклад, потужним акцентом пролунав польский проект "Crossing not allowed". По суті, це перформативна прогулянка-виставка , що порушує тему вимушеного переселення, що є спільним досвідом для багатьох народів у різні епохи — від історичних трагедій до сучасних криз в Україні, Ємені, Сирії, Венесуелі, Судані. Глядачів супроводжують два актори, які виступають як провідники й оповідачі, а сидінням для публіки слугують рюкзаки — символи подорожі й втечі. У просторі вистави представлені справжні речі біженців, кожна з яких відкриває правдиву історію. Це не лекція й не звинувачення — вистава створює простір для спільного переживання, співчуття й роздумів. Вона закінчується інтерактивним жестом: глядачі можуть витягнути номер рахунку благодійної організації, яка допомагає біженцям.
Особливу увагу приділено ситуації на польсько-білоруському кордоні, одному з головних міграційних маршрутів до Європи, де щодня гинуть люди, шукаючи безпеки. Вистава залишає глядачеві не тільки біль, а й надію — і заклик до дії.
Український контекст
Україну на фестивалі "Babelfest-2025" у Тирговіште представили Донецький академічний обласний драматичний театр з Маріуполя (нині базується в Ужгороді) та Львівський театр «Воскресіння».«Маленький принц» — спільна постановка Донецького театру та Театру імені Тоні Буландри. Це історія, яку мати розповідає синові в умовах зруйнованого світу. У головних ролях — переселенці з окупованого Маріуполя: Олена Біла, Матвій Китриш, музичний супровід — Богдана Гринюк. Режисер Міхай Константін Ранін поєднав живу емоцію, VR-технології та тишу в інтимну подорож до світла й надії.
.
Львівський театр «Воскресіння» показав свої вуличні вистави Gloria та «Шевченко» на центральній площі міста. Gloria — це вогняне шоу, танець і ритм, що звертається до українських традицій, тоді як «Шевченко» — поетичне осмислення культурної пам’яті, що підкреслює зв’язок між людиною і Всесвітом.І без зайвого пафосу - обидві вистави зібрали чималу кількість глядачів.
IMG_4894 — середнє
Цифрова трансформація
Цифровізація залишається ключовим трендом у мистецтві. Це стосується не лише форми, але й змісту. Нариклад, «Hamlet Liber» на "Babelfest-2025" — це не просто вистава, а візуально-тактильний досвід, у якому Шекспір існує у форматі XXI століття. Копродукція митців із Південної Кореї, Румунії та Молдови перетворює «Гамлета» на театральний експеримент про людину в епоху цифрового перевантаження. Вода, VR-ефекти, голограми, інтерактивні проєкції — усі ці елементи занурюють глядача в гібридну реальність, де межа між тілом і зображенням, живим і віртуальним, майже стирається.
Цифровізація у виставі - це не вау ефект, а тут це концепція. Глядачі з перших хвилин опиняються в просторі, де сцена перетворена на світлотіньовий лабіринт, а текст звучить кількома мовами — корейською, румунською — і частково сприймається через перекладач у вусі або власну пам’ять про Шекспіра.
Усе це — візія режисера Міхая Константіна Раніна, який говорить про людину, що живе серед інформаційного шуму, але все ще намагається не зрадити душі. Надзвичайна пластика акторів, прониклива робота з водою й голосом, доповнені цифровими шарами — творять виставу, яка буквально витискає з глядача емоції й запитання. «Hamlet Liber» грають рідко, адже зібрати міжнародну трупу складно. Але кожен показ — як прорив у нову естетику театру. Театру, який уже живе в постекранному світі.
IMG_5671 — середнє
Стосовно FITS 2025, то організатори вдосконалили гібридний формат, пропонуючи понад 840 подій — від театру, танцю та музики до цирку, виставок та інших мистецьких форматів. В тому числі і онлайн-квитки з 24-годинним доступом і чотиригодинним вікном перегляду демонструють адаптацію до потреб глобальної аудиторії, яка через економічні чи географічні обмеження не може відвідати фестиваль фізично.
IMG_7020 — середнє
Міждисциплінарність як відповідь на фрагментацію культури
У 2025 році глобальна культурна фрагментація, спричинена соціальними медіа та поляризацією, змушує театр шукати нові форми вираження. FITS традиційно поєднує театр, сучасний танець, цирк, музику, візуальні інсталяції та перформанси, створюючи багатошарові події.
Цей підхід відображає глобальний тренд, де фестивалі, як-от Edinburgh Fringe чи Avignon Festival, експериментують із синтезом мистецтв, щоб привернути увагу молодшої аудиторії, яка звикла до мультимедійного контенту.
„Babel” також робить акцент на міждисциплінарності, запрошуючи колективи, що працюють на межі театру й перформативного мистецтва. Наприклад, використання іммерсивних технологій (VR/AR) чи інтерактивних перформансів у вуличних просторах стає стандартом, що дозволяє залучити аудиторію, яка рідко відвідує традиційні театри. Цей тренд вказує на прагнення театру бути гнучким і релевантним у світі, де увага глядача розпорошена.
Інклюзивність і соціальна справедливість
У контексті зростання соціальних рухів за рівність і проти дискримінації, FITS і „Babel” акцентують на інклюзивності. FITS залучає волонтерів із різних країн, створюючи культурну спільноту, що об’єднує людей різного походження. Програми для молоді, майстер-класи та безкоштовні вуличні перформанси роблять фестиваль доступним для широкої аудиторії. „Babel” також підтримує інклюзивність через освітні ініціативи, залучаючи місцевих жителів і молодих акторів.
Локально-глобальний діалог
FITS використовує унікальність Сибіу як культурної столиці, інтегруючи його архітектуру та історію в фестивальні події, але водночас запрошує міжнародні колективи, що відображають глобальні театральні тенденції. „Babel” у Тирговіште, спираючись на історичне значення міста, також залучає іноземних учасників, створюючи діалог між румунською культурою та світовим контекстом. Цей тренд відповідає глобальній потребі балансувати локальну ідентичність із космополітичними впливами, що особливо актуально в умовах культурної глобалізації. Фестивалі, як-от Biennale di Venezia, демонструють подібний підхід, де локальний контекст підсилює універсальні теми.
