Адвокатів на панщину?

З розгортанням реформи кримінальної юстиції, українські адвокати мають усі шанси скуштувати такого собі раннього феодалізму, з характерними панщиною та іншими натуральними повинностями.

Цікаво, що з розгортанням реформи кримінальної юстиції, українські адвокати мають усі шанси  скуштувати такого собі раннього феодалізму, з характерними панщиною та іншими натуральними повинностями.

Реформатори пропонують начебто просте вирішення проблеми безоплатної правової допомоги.

Передбачається що  стосунки з судом зможе мати тільки ліцензований адвокат. Водночас як плата за те, що право на цю професію нададуть вузькому колу людей, закон зобов’яже адвокатів виконувати і соціальні функції: по черзі надавати безплатну правову допомогу тим, кому вона належить за законом.

От Вам і натуральна повинність адвокатів - по черзі надавати безплатну правову допомогу. Така собі панщина, коли кріпак за люб’язно надане паном право обробити свій наділ повинен був кілька днів на тиждень  відпрацювати на панській землі. От тільки поміщики вже у ті давні часи зрозуміли неефективність панщини, тому розумніші з них замінювали панщину оброком, а найбільш передові – оброком грошовим. А потім капіталізм з його вільним наймом поховав феодалізм з усіма його натуральними  повинностями.

Та повернемося у сьогодення.

Спробуємо розібратися, наскільки доцільно і чи взагалі можливо вирішити проблему безоплатної правової допомоги запропонованим способом натуральної повинності:

-          вузьке коло адвокатів, що мають монополію на доступ до суду;

-          безоплатна допомога надається адвокатами по черзі.

«Вузьке коло» українських адвокатів не таке вже й вузьке. Як це не дивно, точної кількості адвокатів, що реально практикують в Україні, не знає ніхто. Однак адвокатських свідоцтв видано більше 40 тис.

В той же час, розміщення адвокатів по країні вкрай нерівномірне. Подивіться Реєстр адвокатських об’єднань, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України. Абсолютна більшість має київську прописку.

Кажуть, є сільські райони, де працює 1-2 адвокати, а то й жодного.

Уявімо собі, як працюватиме запропонована реформаторами адвокатська черга на безоплатну допомогу. У Києві адвокатська черга рухатиметься місяцями й роками, а у якомусь районі  єдиний адвокат буде зобов’язаний працювати безплатно кожного дня?

Чи реформатори пропонують адвокатам мандрувати Україною в рамках всеукраїнської черги?

Ще одна важлива річ. Для багатьох (і навіть для деяких адвокатів) це новина, однак адвокатська діяльність не обмежується виконанням  обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру» передбачає й інші  види адвокатської діяльності:

- консультації та роз'яснення з юридичних питань;

-  усні і письмові довідки щодо законодавства;

- складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

-  представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами;

- юридична допомога підприємствам, установам, організаціям;

-  правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

-  інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

З огляду на досить широкий спектр видів адвокатської діяльності, більшість адвокатів має певну спеціалізацію.

Природно, що адвокат, спеціалізацією якого є захист кишенькових, злодіїв почуватиметься невпевнено на переговорах щодо укладення зовнішньоекономічного контракту чи про злиття великих компаній. В той же час, адвокат, що на вказаних переговорах «як риба у воді», отримавши завдання захищати когось у кримінальній справі неодмінно відчує себе «рибою на березі». Та й підзахисному буде спокійніше, якщо захист, хай і безплатний, здійснюватиметься  адвокатом, досвідченим саме у кримінальних справах, а не в антимонопольних розслідуваннях (правда, бувають кримінальні справи, що мають прямий стосунок до антимонопольних розслідувань).

Думаю, що наведеного вище цілком достатньо для розуміння хибності «живої адвокатської черги».

Що ж робити? Не винаходити велосипед, а просто дещо удосконалити чинний порядок. Нагадаю, що зараз відповідно до Постанови Кабінету Міністрів   Міністрів України від 11 червня 2008 року N 539 правова допомога громадянам у передбачених законом випадках оплачується державою. Щоправда, виплати ці важко назвати розкішними – 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати за годину.

Варто дещо збільшити цю суму, забезпечити своєчасність виплат, і, впевнений, багато адвокатів вишикуються в чергу для здійснення захисту за призначенням.

Звичайно, можна говорити про брак у держави коштів (правова допомога це ж Вам  не обладнання чиновницьких кабінетів). В такому разі можна запровадити сплату адвокатами внесків до спеціального фонду, за рахунок якого фінансуватиметься праця колег з надання безоплатної допомоги. Все ж грошовий оброк кращий за панщину.