Діячі адвокатского самоврядування та чиновники Міністерства юстиції і Координаційного центру з надання правової допомоги зійшлися у жорсткому словесно-письмовому двобої.
Послухати - так участники дискусії ні про що інше не думають, тільки про забезпечення конституційного права громадян на правову допомогу. Але з чого б дискусії про безоплатну правову допомогу не починалися, у фіналі обов’язково зводяться до грошей, до бюджетних та інших коштів, за рахунок яких безоплатна правова допомога фінансується.
Діячі адвокатського самоврядування явно невдоволені тим, хто і як розпоряджається тими коштами.
Міністерство юстиції цілком очікувано твердить про законність та ефективність діяльності Координаційного центру з надання правової допомоги і його територіальних відділень і вважає неприпустимою і протизаконною гіпотетичну можливість передачі адвокатському самоврядуванню прав розпорядження державними коштами, що виділяються на фінансування безоплатної правової допомоги.
Не буду приховувати, що на мою особисту думку ми є свідками боротьби двох бюрократичних груп за шматок бюджетного пирога під гаслами захисту конституційних прав громадян. Бюрократія адвокатська намагається осідлати грошовий потік, на якому зараз сидить бюрократія міністерська.
А надання правової допомоги, у тому числі безоплатної (як і багато чого іншого в Україні), потребує якраз дебюрократизації.
Право на правову допомогу - констутуційне право людини і громадянина.
Відповідно до статті 59 Конституції, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах,
визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з
іншими суб'єктами права.
Отже, обсяги і форми правової допомоги визначає клмєнт і тільки клієнт. Тому відповідно до Конституції, у тих випадках, коли законодавець визнав за необхідне передбачити безоплатне надання правової допомоги, держава має забезпечити лише фінансування надання такої допомоги, забезпечуючи одночасно вільний вибір захисника прав (адвоката) і не втручаючись у відносини адвоката і клієнта.
В той же час в Україні відповідно до чинного Закону “Про безоплатну правову допомогу” запроваджено окремий реєстр адвокатів, що надають безоплатну правову допомогу, уряду надано право затверджувати окремі вимоги до професійного рівня адвокатів, що залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги.
На мою думку ці норми є зайвими і їх реалізація не відповідає констутуційним нормам.
Було б доцільно реформувати систему надання безоплатної правової допомоги, керуючись наступними принципами:
- У сфері надання безоплатної правової допомоги держава має обмежитися виключно вирішенням фінансових питань, оплатою правової допомоги, що надається адвокатами.
- Органи адвокатського самоврядування в жодному разі не мають залучатися до розпорядження державними коштами, що виділяються для фінансування надання безоплатної правової допомоги. Це справа держави.
- Всі адвокати України повинні мати можливісь вільно залучатися до надання безоплатної правової допомоги. Запровадження окремих реєстрів, норм стандартів саме безоплатної правової допомоги, а також будь-яких інших обмежень права вільного вибору захисника прав є неприпустимим. Вибір клієнта має бути вирішальним при укладенні договору з тим чи іншим адвокатом.
І нарешті, слід припинити фінансування правопорушень. Так, праця адвокатів у передбачених законом випадках має оплачуватись державним коштом.
Але ці суми мають після набрання чинності відповідними судовими рішеннями відшкодовуватись за рахунок правопорушників.
Адже вкрай нелогічними є норми чинного КПК, відповідно до яких у разі ухвалення обвинувального вироку витрати на залучення експерта з засудженого злочинця стягуються, а допомога наданого за державний кошт захисника так і залишається безоплатною для злочинця.
