Чому Верховний Суд повинен скасувати постанову КМУ №46

В Україні передбачена процедура прийняття нормативно-правових актів, яка передбачає обов’язкове погодження проєкту зі всіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади перед його прийняттям. У випадку, якщо нормативно-правовий акт зачіпає права та обов’язки громадян чи суб’єктів господарювання - обов’язковим також є погодження Державною Регуляторною Службою України (ДРС). Роль ДРС є дуже вагомою, оскільки ДРС проводить громадські обговорення стосовно майбутніх проєктів та оцінює будь який проєкт з точки зору адекватності, доцільності, навантаження на громадян чи суб’єктів господарювання.

В чому проблема постанови Кабінету Міністрів України №46

Розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України №46 виступало Міністерство внутрішніх справ. Спочатку МВС направило на погодження до інших міністерств, відомств та ДРС проєкт постанови, який не вносив значних змін в чинне законодавство та вмістився на 5 аркушах. Отримавши погодження ДРС, а також лише 2 пропозиції від інших міністерств, МВС почало доопрацьовувати проєкт.

І тут почалось.

МВС настільки плідно доопрацювало проєкт, що він збільшився майже втричі та повністю змінився за змістом. Чинним законодавством передбачено (ч.6 стаття 21 Закону України «Про державну регуляторну політику в сфері господарської діяльності»), що після доопрацювання проєкту регуляторного акта з урахуванням наданих зауважень та пропозицій проєкт подається у встановленому цим Законом порядку на ПОВТОРНЕ погодження до ДРС.

Натомість МВС надсилає даний проєкт не на повторне погодження до ДРС, а напряму до Кабінету Міністрів України (що прямо заборонено ст.25 Закону України«Про державну регуляторну політику в сфері господарської діяльності»). Цікавим є той факт, що МВС прикріплює до нового проєкту попереднє погодження ДРС, яке було отримане на попередній проєкт (який був іншим за змістом та втричі меншим).

Але на цьому метаморфози проєкту не закінчились. 23 січня 2019 року Кабінет Міністрів України приймає постанову №46, яка… відмінна від того проєкту, який надсилав МВС. Тобто, вже в Кабінеті Міністрів України проєкт знову зазнав змін.

Що запровадила постанова КМУ №46 негативного для суб’єктів господарювання

Даною постановою були надані повноваження Міністерству інфраструктури України зупиняти діяльність суб’єктів обов’язкового технічного контролю у випадку будь яких змін в документах, які вони надавали до даного Міністерства. Серед цих документів був повний перелік обладнання, персоналу, договори оренди приміщень та земельних ділянок. Тобто підприємство, яке придбало додаткове обладнання, оновило старе чи просто прийняло на роботу нового співробітника може просто бути зупинене Міністерством інфраструктури за зміни в документах.

Також постанова запровадила протокол з радіоміткою, вартість якого збільшилась в 23 рази та коштує додатково суб’єктам господарювання (а в кінцевому результаті - автовласникам) в 50 мільйонів гривень щорічно.

Постанова обмежила доступ до діяльності визначивши лише один стандарт, за якими суб’єкти господарювання повинні бути акредитовані (раніше використовувалось два стандарти).

Дізнавшись про всі ці факти, суб’єкти господарювання звернулись до суду щодо визнання постанови КМУ №46 протиправною.

02 жовтня 2019 року Окружний адміністративний суд м.Києва  у справі №640/7583/19 визнав постанову Кабінету Міністрів України №46 протиправною та нечинною. 

12 лютого 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства інфраструктури України, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Цікавим був розгляд в апеляційному суді даної справи, оскільки представник Міністерства інфраструктури України заявив відвід судді, який був необгрунтований та мав на меті лише затягування процесу.

Дана справа зараз знаходиться у Верховному Суді і вже 8 липня суд продовжить розгляд даної справи. Від рішення Верховного Суду залежить якість майбутніх нормативно-правових актів, оскільки рішення суду визначить - чи будуть органи державної влади дотримуватись встановленої процедури прийняття нормативно-правових актів або будуть і надалі їх підроблювати, нехтуючи приписами Конституції України і Законів України, а також необхідністю публічного обговорення проєктів взагалі.