Враження від Конференції адвокатів міста Києва або роздуми про вміння залишатись людиною незалежно від ситуації

«   - І не страшно тобі боротись? Це ж система!

    -  Мені страшніше залишити дітям світ, де панують пройдисвіти!"

 (с) з інформаційних просторів мережі Інтернет

В мене не було ілюзій, коли я сьогодні йшла на Конференцію адвокатів міста Києва. Звісно нам відмовили у реєстрації. І не важливо – що волевиявленням більш як 20 адвокатів Деснянського району мене та чотирьох моїх колег було обрано делегатами на Конференцію.

Й не важливо, що нами був складений протокол з усіма «живими» підписами адвокатів. Цей протокол до речі РАУ/НААУ відмовилось  приймати (ти ба чого адвокати здумали, протоколи свої направляти тому, кого утримують власним коштом. Нє пазволєно!)

Не важливо, що одночасно був намальований протокол від імені адвокатів Деснянського району.

Мені цікаво було подивитись на купку цих осіб, що гордо йменують себе адвокатами та цинічно й системно порушують права своїх же колег. Стійке відчуття – наче приїхав до дикого племені, яке полюбляє їсти собі подібних, і спостерігаєш.

Але суттєва різниця у тому, - що дике плем’я завжди жило за іншими, несприйнятними для нас законами. Для них це норма! Та і у нас завжди є вибір – піти з цього племені або прийняти його уклад життя.

На відміну від представників дикого племені – це були ті, з якими я нещодавно спілкувалась, кого вважала своїми колегами.

Що мало стати тим тригером, який дозволив їм перетнути межу не тільки професійних, але й людських відносин? І з дивним (я б сказала – цинічним) задоволення вихвалятись своєю безкарністю. Та яке поле дослідження для дідуся Фройда!

А сьогодні в черговий раз спостерігалось порушення на порушенні.

Це і використання Рябенком П. печатки іншої юридичної особи на списках делегатів (чиста тобі 358 Кримінального кодексу).

Це і «натхнена» реєстрація потрібних осіб за списками, які охоронялись завзятіше, аніж державна таємниця.

Це і порушення регламенту та ігнорування президією Конференції будь-яких заяв адвокатів щодо таких порушень.

Contra spem spero – я вдивлялась в ці обличчя і сподівалась… марно! Марно виявилось шукати щось людяне у тих, з ким здається ще вчора наче боровся за незалежність Адвокатури. З ким обговорював зміни у законодавстві, спілкувався на різні теми, щось радив, від когось приймав поради, відпочивав.

Марно! Бо мета у нас різна! І засоби її досягнення різні! Ми різні світоглядно та ментально.

Ви впевнені в тому, що робите? Тоді зробіть відкрито, це без порушень та «схєматозу»! Нехай УСІ адвокати висловлять свою думку! Страшно? Ото ж бо!

Та незалежно ні від чого, загальнолюдські принципи залишаються одними й тими ж в усі часи. Звісно ж, якщо ви не з племені мумба-юмба, але то вже інша історія.