Підозра для Віктора Медведчука як результат зняття депутатської недоторканності

Слідом за санкціями Віктор Медведчук отримав підозру. 11 травня Генеральний прокурор Ірина Венедиктова підписала підозру двом народним депутатам -  Віктору Медведчуку та Тарасу Козаку. Вони підозрюються у державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму.

І це момент, коли я хочу передати палкий привіт всім скептикам, які говорили мені та членам команди «Слуги Народу», що закон про скасування депутатської недоторканності ніколи не запрацює. Що ми тільки не чули в 2019 року, коли вносили зміни в Конституцію та вичищали залишки депутатської недоторканості з Кримінального процесуального кодексу законопроектом №2237 мого авторства.

Чи ви, скептики, могли уявити собі ще кілька років тому, що така персона, як Віктор Медведчук, отримає підозру у державній зраді?! Тихо та без зайвого шуму. Без 100500 засідань Регламентного комітету Парламенту та пленарних засідань Верховної Ради?!

Раніше для арешту, затримання та притягнення народного депутата до відповідальності, нагадаю, потрібна була згода парламенту. Тепер – достатньо підпису Генерального прокурора. Тому й у випадку з Віктором Медведчуком не було жодних перешкод від Верховної Ради, тому що тепер народні депутати більше не захищені цим «мандатом на безкарність».

З цікавого: разом з Віктором Медведчуком, вже підписано сім підозр народним депутатам. Бійка, кнопкодавство, ухиляння від сплати податків, державна зрада – ось перелік підстав, через які отримують підозри народні депутати сьогодні. Раніше будь-який нардеп міг сховатися від відповідальності за ці злочини за депутатським мандатом.

Натомість сьогодні, серед нардепів, які вже отримали підозру, є і народний депутат провладної фракції. Таким чином ще один аргумент, який мої шановані скептики використовували для дискредитації закону №2237, про те, що начебто притягати до відповідальності за цим законом будуть лише опонентів влади, виявився не більше ніж страшилкою.

Показово, що на вручення підозри Віктору Медведчуку пішла саме команда Володимира Зеленського, а зовсім не ті політики, які сьогодні намагаються представити себе найбільшими патріотами України. Якби після Майдану у Медведчука не було політичного захисту на Банковій, він би не зміг винирнути з політичного небуття та увійти в пантеон олігархів. Тим більше, вести бізнес в окупованому Криму чи отримати в користування державний нафропродуктопровід протяжністю понад 1000 км за рішенням суду.

Епоха, коли олігархи мали привілеї, завершується. Принаймні особисто я на це дуже сподіваюсь. Я дуже щаслива, що нашій команді вдалося знищити такий необґрунтованій привілей як депутатська недоторканність. Тепер народні депутати – прості смертні, і будуть відповідати перед законом, якщо скоїли злочин. Як і звичайні громадяни, бо ми всі маємо рівні права перед законом. Це було вимогою українського суспільства. Ми втілили її в життя.